Затула Дмитро Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Затула Дмитро  Григорович

ЗАТУ́ЛА Дмитро Григорович (11. 02. 1923, х. Баба, нині у складі с. Верхньозорянське Шевченків. р-ну Харків. обл. – 10. 06. 1987, Київ) – мікробіолог. Д-р біол. н. (1970), проф., чл.-кор. АН УРСР (1973). Премія ім. Д. Заболотного АН УРСР (1986). Учасник 2-ї світ. війни. Держ. та бойові нагороди. Закін. Харків. ун-т (1952). Від 1953 працював у Київ. НДІ епідеміології, мікробіології та паразитології (нині Ін-т епідеміології та інфекц. хвороб АМНУ); 1968–77 – зав. відділу природ. протипухлин. речовин, 1972–77 – дир. Ін-ту мікробіології і вірусології АН УРСР; 1977–87 – зав. відділу природ. протипухлин. речовин Ін-ту проблем онкології АН УРСР (нині Ін-т експерим. патології, онкології і радіобіології НАНУ; обидва – Київ). Голова Укр. мікробіол. т-ва (1971–77). Вивчав специфіку, імуногенну активність і проблеми локалізації в мікроб. клітині антигенів, що перехресно реагують з антигенами експерим. пухлин та новоутворень людини. Довів можливість використання антигенів виділеного ним мікроб. штаму Bac. megaterium H для діагностики онкол. захворювань; обґрунтував принципи спрямованого пошуку модуляторів протипухлин. імунітету. Розробив протипухлинну вакцину для попередження рецидивів та метастазів у радикально оперованих хворих на рак шлунка, легенів та ін. органів.

Пр.: Влияние метаболитов споровых сапрофитных бактерий на организм человека и животных. К., 1973 (співавт.); Микробиологические аспекты изучения злокачественных опухолей. К., 1976; Вирус – друг или враг? Москва, 1981 (співавт.); Сходство антигенов у микроорганизмов и клеток злокачественных опухолей. К., 1982; Микроорганизмы, рак и противоопухолевый иммунитет. К., 1985; Иммунология перекрестно реагирующих антигенов микроорганизмов и клеток бластом. К., 1986 (співавт.).

Літ.: Затула Дмитрий Григорьевич: Некролог // Правда Украины. 1987, 12 июня; Затула Дмитро Григорович // МКЖ. 2007. Т. 69, № 4; Член-кореспондент НАНУ Дмитро Григорович Затула: Спогади колег, друзів, учнів. К., 2008.

С. Д. Шербан, І. Г. Скрипаль

Стаття оновлена: 2010