Затурці - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Затурці

ЗАТУ́РЦІ – село Локачинського району Волинської області. Центр сільської ради, якій підпорядк. села Великий Окорськ, Вілька-Садівська, Квасовиця, Малий Окорськ, Юнівка. Знаходиться на р. Турія (бас. Прип’яті), від якої й походить назва, за 37 км від обл. центру та за 18 км від райцентру. Пл. 3,38 км2. Насел. 1917 осіб (2001, складає 99,6 % до 1989), переважно українці. У давньорус. часи на тер. села було побудоване городище. Пізніше на його місці споруджено замок з кам’яними стінами та ровом, що заповнювався водою (донині збереглися його залишки). Вперше згадується у писем. джерелах 13 ст. Від 1340-х рр. – у складі Великого князівства Литовського. За Люблін. унією 1569 З. відійшли до Польщі. У документах поч. 16 ст. значаться як власність шляхтича Б. Затурецького. Від 1570 село належало В. Гулевичу. За деякими джерелами, тут народилася фундаторка Києво-Могилян. академії Г. Гулевичівна. На поч. 1640-х рр. у З. збудовано катол. монастир і костел. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. У 18 ст. село стало родин. маєтком польс. шляхет. роду Липинських. З. – батьківщина (тут й поховано) історика, соціолога, політолога, громад.-політ. діяча, дійс. чл. НТШ В. Липинського. Після 3-го поділу Польщі 1795 – у межах кордонів Рос. імперії. На поч. 19 ст. у З. мешкало 440 осіб. 1816 тут відкрито однокласне сільс. уч-ще (під час польс. повстання 1831 закрито), 1893 – церк.-парафіял. школу (1911 її відвідувало 50 учнів). Під час 1-ї світ. війни З. тривалий час знаходилися у прифронт. зоні. 1915 за розпорядженням командування рос. армії частину насел. евакуйовано у Сх. Україну та в Росію. За Ризьким договором 1921 З. увійшли до складу Польщі. На цей час у селі нараховувалося 690 осіб. 1939 З. приєднано до УРСР. Від 23 червня 1941 до липня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. 1941 побл. З. точилися кровопролитні бої, в яких загинуло 890 рад. воїнів (поховані у 9-ти брат. могилах). Нацисти вивезли понад 150 осіб на примусові роботи до Німеччини. 1944–46 – у складі Озютичів. р-ну. 1946–57 – райцентр. До серед. 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА. Нині у селі працюють с.-г. насіннєвий вироб. кооператив «Правда», племінне підпр-во з розведення свиней. У З. – заг.-осв. школа, школа-інтернат, дитсадок; Будинок культури, б-ка, Затурцівський меморіальний музей В. Липинського; дільнична лікарня. Реліг. громади: УПЦ КП, РКЦ, адвентистів сьомого дня, християн віри євангельської, свідків Єгови. Пам’ятки арх-ри: Троїц. костел (1642), садиба Липинських (1871). Є гідрол. пам’ятки природи місц. значення Затурцівські джерела та Витік р. Турія. Встановлено обеліск Слави рад. воїнам, які закинули побл. З. у червні 1941, погруддя В. Липинського. Видат. уродженцем З. є фахівець у галузі механіки М. Лисак.

В. А. Патійчук

Стаття оновлена: 2010