Захаржевська Вікторія Олександрівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Захаржевська Вікторія  Олександрівна

ЗАХАРЖЕ́ВСЬКА Вікторія Олександрівна (24. 11. 1932, м. Мглин, нині Брян. обл., РФ) – літературознавець, культуролог, перекладачка. Канд. філол. н. (1980). Орден Болгарії «Кирило і Мефодій» (1976). Закін. Київ. ун-т (1954). Працювала у Б-ці іноз. літ-ри Центр. наук. б-ки АН УРСР; 1957–90 – в Ін-ті літ-ри АН УРСР: від 1980 – ст. н. с.; 1990–2000 – ст. н. с. Ін-ту мовознавства НАНУ; водночас 1990–2005 – ІМФЕ НАНУ (усі – Київ); доц. каф. слов’ян. філології Київ. славіст. ун-ту (від 1995). Відп. секр. Укр. ком-ту славістів (від 1994). Заст. гол. ред. ж. «Слов’янський світ» (від 1990) і «Болгарський щорічник» (від 1994). Досліджує болгар. літ-ру 20 ст., укр.-болгар. літ. взаємини, художню культуру слов’ян 20 ст. Переклала укр. мовою з болгар. романи «Гарячий полудень» Й. Радичкова (1977), «Приречені душі» Д. Димова (1980), «День нетерпіння» В. Зарева (1984), «Чорні лебеді» Б. Райнова (1986; усі – Київ), повісті і новели П. Вежинова, В. Андреєва, Е. Манова, Х. Караславова, Еліна Пеліна, Д. Узунова, поезії І. Давидкова, Д. Христова та ін. Упорядниця антологій «Сучасна болгарська новела» (1977) та «Сучасна болгарська повість» (1981; обидві – Київ).

Пр.: Болгарська революційна поезія 30 – початку 40 років ХХ ст. 1971; Димитр Димов: Літ.-крит. нарис. 1978; Людмил Стоянов: Літ.-крит. нарис. 1982; Українсько-болгарські літературні взаємини ХХ ст. (в історичній динаміці літературного процесу). 1989; Метаморфози фантастичного в художньому слов’янському світі другої половини ХХ ст. 2003; Болгарські фрески: Поезія, діалоги, статті, спогади. 2008; Симфонія муз: Вибране (Взаємини і синтез літ-р і мист-ва в слов’ян. світі ХХ ст.). 2008 (усі – Київ).

Літ.: Теллалова С. Генератор на идеи // Роден Край. 1996, 15 июня; Юдкін-Ріпун І. У Болгарії серце її… // ЛУ. 2008, 15 трав.

І. М. Юдкін-Ріпун

Стаття оновлена: 2010