Захарін Михайло Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Захарін Михайло  Іванович

ЗАХА́РІН Михайло Іванович (01. 11. 1920, с-ще Цементне, нині м. Фокіно Брян. обл., РФ – 19. 06. 2002, Київ) – фахівець у галузі механіки. Батько О. Захаріна. Д-р тех. н. (1963), проф. (1965). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Ленінгр. військ.-повітр. інж. академію (нині С.-Петербург, 1941). Перебував на військ. службі (1941–50); від 1950 – у Київ. вищому інж. авіац. уч-щі: 1964–75 – нач. каф. авіац. приладів і автоматів; 1975–80 – зав. каф. приладів точної механіки, від 1980 – пров. н. с. НДІ приклад. механіки «Ритм» Нац. тех. ун-ту України «Київ. політех. ін-т». Розробляв інерц. системи навігації для різних рухомих об’єктів, зокрема ракет і літаків.

Пр.: Некоторые вопросы кинематики инерциальных систем навигации. К., 1962; Кинематика инерциальных систем навигации. Москва, 1968 (співавт.); Системы автоматического управления полетом: Учеб. К., 1971 (співавт.); Головні результати розробки теорії безплатформових інерціальних навігаційних систем (БІНС), добуті Київською секцією «Ради з проблем навігації та керування рухом» при АНУ // Механіка гіроскоп. систем. 1997. № 14.

М. М. Бесхмельніцина

Стаття оновлена: 2010