Захаров Георгій - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Захаров Георгій

ЗАХА́РОВ Георгій (справж. – Махальников Сухер Якович; 20. 01. 1898, Кишинів – 15. 06. 1964, Одеса) – письменник. Чл. СПУ (1934). Від 1906 жив в Одесі. Дебютував на поч. 1920-х рр. Разом з Е. Багрицьким та М. Матяшем ініціював створення робітн. літ. гуртка «Потоки», який згодом перетворився на асоц. пролетар. літераторів Одеси «Потоки Жовтня». Був відп. секр. ж. «Потоки Октября». Видав зб. віршів «На тропинке» (О., 1926), «Черноморье» (Х., 1929), оповідань «Предатель» (О., 1930); опублікував уривок з роману «Камінний хліб» («Металеві дні», О., 1932, № 6), повість «Кінець дикої дивізії» (там само, № 9). У зв’язку з репресіями пережив тривалий твор. застій. Почав знову друкуватися у повоєн. час: поет. зб. «Город у моря» (1955), «Мое поколение» (1957), «Голубой горизонт» (1961), «Солнечные грозы» (1965; усі – Одеса). У творчості відобразив любов до праці, степу й моря.

Літ.: Жданович О. Манівцями: (Творчість Г. Захарова) // Металеві дні. 1933. № 4–6; Плоткін Г. Пісні Чорномор’я // ЛГ. 1956, 10 трав.; Недзведский А. Полвека поэтической вахты // Захаров Г. Солнечные грозы: Лирика. О., 1965.

Г. Д. Зленко

Стаття оновлена: 2010