Захаров Ростислав Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Захаров Ростислав  Володимирович

ЗАХА́РОВ Ростислав Володимирович (25. 08(07. 09). 1907, м. Астрахань, Росія – 15. 01. 1984, Москва) – балетмейстер, режисер, педагог. Д-р мистецтвознавства (1970). Нар. арт. СРСР (1969). Сталін. премія (1943, 1946). Закін. Хореогр. уч-ще (1926; викл. В. Пономарьов), режисер. відділ. Театр. технікуму (1932; викл. С. Радлов), Театр. ін-т (1948; усі – Ленінград, нині С.-Петербург). 1926–29 – соліст балету Укр. держ. опери (Київ); 1934–36 – балетмейстер Ленінгр. театру опери та балету ім. С. Кірова; 1936–56 – балетмейстер, реж., водночас 1936–39 – кер. балет. трупи Великого театру у Москві. За сумісн. 1945–47 – дир. і худож. кер. Хореогр. уч-ща, від 1946 – зав., від 1951 – проф. каф. хореографії Держ. ін-ту театр. мист-ва у Москві. Осн. засобом хореогр. виразності вважав пантоміму, танц. пантоміму і танок у поєднанні з актор. грою. Здійснив постановки балетів: «Бахчисарайський фонтан» (1934), «Втрачені ілюзії» (1936), «Кавказький бранець» (1938) Б. Асаф’єва, «Дон Кіхот» Л. Мінкуса (1940), «Тарас Бульба» В. Соловйова-Сєдого (1941), «Попелюшка» С. Прокоф’єва (1945), «Червоний мак», «Мідний вершник» Р. Ґлієра (обидва – 1949); танців в операх: «Гуґеноти» Дж. Мейєрбера (1935), «Піднята цілина» І. Дзержинського (1937), «Іван Сусанін» М. Глінки (1936, 1945), «Аїда» Дж. Верді (1951), «Війна і мир» С. Прокоф’єва (1969); у х/ф «Іван Грозний» (1944, реж. С. Ейзенштейн, «Мосфільм»); опер: «Руслан і Людмила» М. Глінки (1937, 1948), «Кармен» Ж. Бізе (1953).

Пр.: Искусство балетмейстера. 1954; Беседы о танце. 1963; Записки балетмейстера. 1976; Слово о танце. 1977; Сочинение танца. 1983 (усі – Москва).

Літ.: Ивашнев В., Ильина К. Ростислав Захаров. Жизнь в танце. Москва, 1982.

В. Д. Туркевич

Стаття оновлена: 2010