Захарук Юрій Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Захарук Юрій  Миколайович

ЗАХАРУ́К Юрій Миколайович (12. 04. 1914, Вінніпеґ – 12. 04. 1997, Москва) – археолог. 1923 разом із батьками переїхав до УСРР. Д-р істор. н. (1981). Держ. премія УРСР у галузі н. і т. (1977). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Одес. ун-т (1938). Працював у Житомир. краєзнав. музеї (1938–40); від 1948 (з перервою) – в Ін-ті археології АН УРСР (Київ): 1960–71 – заст. дир. з наук. роботи, водночас 1968–70 – зав. відділу новобудов. експедицій; 1950–60 – у Ін-ті сусп. наук. АН УРСР (Львів): від 1953 – зав. відділу археології, від 1955 – заст. дир. з наук. роботи; 1971–85 – заст. дир. з наук. роботи, зав. відділу метод. дослідж. в археології, від 1986 – ст. н. с. Ін-ту археології РАН (Москва). Вивчав пам’ятки і культури енеоліту Подніпров’я, Волині, Прикарпаття, розробляв теор. проблеми археології. Керував експедиціями «Великий Київ» (1948, 1950), Волино-Поділ. (1949), Волин. (1951–52), Дністров. (1953–54) та ін. Брав участь у підготовці 3-том. «Археології Української РСР» (К., 1971–75).

Пр.: Софіївський тілоспальний могильник // Археол. пам’ятки. 1952. Т. 4; Проблема позднего Триполья в Среднем Поднепровье по материалам исследований последних лет // Краткие сообщения Ин-та археологии АН УССР. 1953. Вып. 2; Методологические проблемы археологической науки. Москва, 1981; Археология: критерий научности // Первобыт. археология. К., 1989.

Літ.: Пам’яті Юрія Миколайовича Захарука // Археологія. 1998. № 3.

С. П. Юренко

Стаття оновлена: 2010