ЗАХА́РЧЕНКО Валентина Олександрівна (02. 08. 1941, Харків) — хоровий диригент, піаністка, педагог. Дружина В. Ікон­ника. Народний артист України (1997). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2011). Закін. Київську консерваторію (1967; кл. хор. диригува­н­ня Е. Вино­градової, фортепіано — О. Вериківської). Від­тоді викладала гру на фортепіано у муз. школах Києва та Львова. 1968–70 — методист Київ. від­діл. Муз.-хор. товариства. Від 1973 працює у Київ. камер. хорі (нині Ансамбль класич. музики ім. Б. Лятошинського Нац. будинку орган. та камер. музики України): 1985–90 — гол. хор­мейстер, 1999–2000 — диригент, від 2000 — худож. кер. 1990–2002 — викладач Київ. університету культури і мистецтв, водночас 1999–2000 — диригент Нац. будинку орган. та камер. музики України (Київ). Профес. володі­н­ня фортепіано, техніка прочита­н­ня най­складніших партитур з листа до­зволяли З. по­єд­нувати роботу концерт­мейстера, органіста-акомпаніатора і диригента (хор. спадщина Г. Шютца, Й.-С. Баха). Здійснила премʼєрне викона­н­ня в Україні «Високої меси», «Страстей за Матвієм» і «Страстей за Іоаном» Й.-С. Баха, ораторій «Ілія» та «Павло» Ф. Мендельсона, «Сім слів Спасителя на Хресті», «Пори року» та «Створе­н­ня світу» Й. Гайдна, «Юда Мак­кавей» Ґ. Генделя, «Реквієму» Л. Керубіні, «Урочистої меси» Дж. Рос­сіні, «Німецького реквієму» Й. Брамса, «Stabat mater» А. Дворжака, мес Ф. Шуберта та ін.