Захарченко Василь Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Захарченко Василь  Іванович

ЗАХА́РЧЕНКО Василь Іванович (13. 01. 1936, с. Гутирівка Полтав. р-ну Полтав. обл.) – прозаїк, публіцист. Чл. НСПУ (1966; відновл. 1982). Літ. премії ім. Ю. Яновського (1991, за новелу «Шістнад- цять георгіївських кавалерів»), ім. Д. Нитченка (2005), міжнар. укр. премія ім. О. Гірника (2007). Закін. ф-т журналістики Київ. ун-ту (1958). Працював за фахом. Від 1969 – у Черкасах. Один із актив. учасників руху шістдесятників. 1972 виключ. із СПУ, 1973 засудж. до 5-ти р. концтаборів. Покарання відбував у Перм. обл. (РФ). Ранні оповідання З. – про 2-у світ. війну та її трагедійне відлуння. Він одним із перших в укр. літ-рі висвітлив явище т. зв. чорних піхотинців – вояків, відправлених на фронт без форми і майже беззбройних. Наскрізною рисою прози З. є її нац. пафос, реаліз. через художнє осмислення проблем нац. пам’яті, вірності родині–родові–народові, що вперше постала у повісті «Стежка» (К., 1968), ідейно-мист. семантика якої типологічно близька семантиці роману «Собор» О. Гончара, виданого того ж року. У нац. безпам’ятстві та відступництві З. вбачає причину тривалої бездержавності України, про що сказав у романах «Великі лови» (ж. «Вітчизна», 1994, № 1–4; К., 2002) та «Прибутні люди» (К., 2004; Держ. премія України ім. Т. Шевченка, 1995), створ. на докум. основі про голодомор 1932–33 і політ. репресії 1930–40-х рр. Морал.-етична проблематика домінує у романах «Міра милосердя» та «Клекіт старого лелеки» (обидва опубл. у однойм. зб., К., 1989; літ. премія ім. А. Головка, 1989). Осн. теми публіцистики З. – укр. державність і держ. статус укр. мови, нац. пріоритети в освіті.

Тв.: Співучий корінь: Новели. Д., 1964; Трамвай о шостій вечора: Оповідання. К., 1966; Дзвінок на світанні: Повість та оповідання. Дн., 1981; У п’ятницю після обід: Повісті, оповідання. К., 1982; Лозові кошики: Роман, оповідання. К., 1985; Велика Ведмедиця: Повісті, оповідання. Дн., 1988; Брат милосердний: Повісті та оповідання. К., 1990; Мобілізовані: Повість. К., 1995; Очима до голубих віконниць: Оповідання. Т., 1998; Дім під ясенами: Повісті, оповідання, новели. К., 1999; Довгі присмерки: Роман. К., 2002; Нічні поїзди: Оповідання. Чк., 2003; Крізь срібний іній: Романи, оповідання. Чк., 2005; Пий воду з криниці твоєї: Роман. К., 2004; На камені рідного слова: Публіцистика. Чк., 2006; На відстані зойку: Оповідання, щоденник. Чк., 2007; Прибутні люди: Романи. Повість. К., 2007.

Літ.: Дзюба І. Визріває слово правди // Київ. 1987. № 3; Коваль В. «Я ніколи не належав ні до яких ворожих груп….»: «Персональна справа» Василя Захарченка // Дніпро. 1991. № 9–10; Поліщук В. Василь Захарченко: Штрихи до твор. портрета. Чк., 1997; Слабошпицький М. «Пий воду із криниці твоєї…»: Василь Захарченко і його проза // ЛУ. 2005, 23 черв.

В. Т. Поліщук

Стаття оновлена: 2010