Захарчук Олексій Миколайович
ЗАХАРЧУ́К Олексій Миколайович (02. 02. 1929, м. Іллінці, нині Вінн. обл., за паспортом — Харків — 25. 03. 2013, Київ) — живописець. Чоловік Г. Григорʼєвої, батько В. Захарчук. Заслужений художник України (2006). Премія ім. С. Шишка (2002). Член НСХУ (1965). Закін. Київський художній інститут (1957; викл. С. Григорʼєв, І. Плещинський, Т. Яблонська). Від 1949 — учасник обл., всеукр., всесоюз. мистецьких виставок. Персон. — у Києві (1994, 1997, 1999, 2004), Лондоні (2007). Працював у галузях графіки, станковий та монументальний живопису. Осн. жанр — пейзаж. У картинах З. природа постає панорамно-масштаб. образами. Пейзажі пройняті тонкою ліричністю, сприймаються як світле і прозоре марення про гармонію, красу світу. Окремі роботи зберігаються в НХМ, музеях Харкова, Одеси, Дніпропетровська, Донецька, Запоріжжя.
Додаткові відомості
- Основні твори
- графіка — «Плотар», «Начерк селянки» (обидва — 1952), «Жито цвіте» (1961), «Діти малюють» (1964), «Осінь» (1969), «Після дощу» (1974); монум. розпис — триптих «Легенда про Гайдара» (Бібліотека-музей А. Гайдара у м. Канів Черкас. обл., 1965–66); живопис — «Золото осені», «Зимові дерева» (обидва — 1964), «Свято моржів» (1967), «Замріяне озеро» (1968), «Веселка» (1969), «Вечір» (1970; 2002), «Літній день на озері» (1974), «Партизанські коні» (1977), «Вид на Видубичі» (1979), «Вид із Чернечої гори. Канів» (1980), «Рибалки» (1983), «Древній Київ. Поділ», «Старокиївські пагорби» (обидва — 1985), «Зійшов місяць» (1987), «Гай над Сновом», «Гаї над седнівськими луками» (обидва — 1988), «Вечір. Довбичка» (1992), «Київські пагорби» (1993), «Стоїть гора високая» (1998), «Сула. Пам’яті К. Білокур» (2001).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 