Захарчук Олексій Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Захарчук Олексій  Миколайович

ЗАХАРЧУ́К Олексій Миколайович (02. 02. 1929, м. Іллінці, нині Вінн. обл., за паспортом – Харків) – живописець. Чоловік Г. Григор’євої, батько В. Захарчук. Засл. художник України (2006). Премія ім. С. Шишка (2002). Чл. НСХУ (1965). Закін. Київ. худож. ін-т (1957; викл. С. Григор’єв, І. Плещинський, Т. Яблонська). Від 1949 – учасник обл., всеукр., всесоюз. мист. виставок. Персон. – у Києві (1994, 1997, 1999, 2004), Лондоні (2007). Працював у галузях графіки, станк. та монум. живопису. Осн. жанр – пейзаж. У картинах З. природа постає панорамно-масштаб. образами. Пейзажі пройняті тонкою ліричністю, сприймаються як світле і прозоре марення про гармонію, красу світу. Окремі роботи зберігаються в НХМ, музеях Харкова, Одеси, Дніпропетровська, Донецька, Запоріжжя.

Тв.: графіка – «Плотар», «Начерк селянки» (обидва – 1952), «Жито цвіте» (1961), «Діти малюють» (1964), «Осінь» (1969), «Після дощу» (1974); монум. розпис – триптих «Легенда про Гайдара» (Бібліотека-музей А. Гайдара у м. Канів Черкас. обл., 1965–66); живопис – «Золото осені», «Зимові дерева» (обидва – 1964), «Свято моржів» (1967), «Замріяне озеро» (1968), «Веселка» (1969), «Вечір» (1970; 2002), «Літній день на озері» (1974), «Партизанські коні» (1977), «Вид на Видубичі» (1979), «Вид із Чернечої гори. Канів» (1980), «Рибалки» (1983), «Древній Київ. Поділ», «Старокиївські пагорби» (обидва – 1985), «Зійшов місяць» (1987), «Гай над Сновом», «Гаї над седнівськими луками» (обидва – 1988), «Вечір. Довбичка» (1992), «Київські пагорби» (1993), «Стоїть гора високая» (1998), «Сула. Пам’яті К. Білокур» (2001).

Літ.: Стороженко М. Нев’януча душа Олексія Захарчука // ОМ. 2004. № 1; Сом-Сердюкова О. Прозора тиша Олекси Захарчука (До 80-річчя митця) // Там само. 2009. № 2.

О. М. Іванова-Солодовникова

Стаття оновлена: 2010