ЗА́ХИСТ РОСЛИ́Н — комплекс заходів, спрямованих на зменше­н­ня втрат урожаю та запобіга­н­ня погіршен­ню стану сільськогосподарських культур і лісових насаджень, продукції рослин­ного походже­н­ня, спричиненого шкідниками, хворобами та бурʼянами. Основою агротехнічних заходів є науково об­ґрунтовані сіво­зміни і структури посівних площ, системи обробітку ґрунту та удобре­н­ня, строки, способи сівби й густота посівів, строки та способи збира­н­ня врожаю. За умов дотрима­н­ня зональних систем землеробства дія шкідливих організмів зменшується на 50–60 %. Імунологічний метод З. р. полягає у викори­стан­ні стійких до збудників захворювань сортів та гібридів. Започаткований він на­прикінці 18 ст., нині набув значного пошире­н­ня, оскільки є екологічно без­печним, економічно виправ­даним та технологічно простим. Біо­логічний метод — регулюва­н­ня чисельності шкідників, пригніче­н­ня роз­витку мікроорганізмів за допомогою природних ворогів (паразитів, хижаків, антагоністів, конкурентів) чи роз­множе­н­ня у штучних умовах (біо­лабораторії, біо­фабрики). Є також екологічно без­печним, проте менш універсальним, мобільним та економічно вигідним, ніж імунологічний.

Біо­технічні заходи ґрунтуються на за­стосуван­ні засобів і при­йомів, що порушують поведінкову реакцію, ре­продуктивну функцію та роз­виток комах. З цією метою використовують у невеликих дозах синтезовані хімічні сполуки природного походже­н­ня, що мають низький рівень токсичності для теплокровних тварин і людини. Найпоширеніші серед них — феромони комах (за­стосовують у пастках), гормональні препарати. Вони діють у певні періоди органогенезу фітофагів, тому повністю ефективна дія проявляється на дочірньому поколін­ні. Найчастіше використовують хімічний метод, хоча він негативно впливає на довкі­л­ля (знище­н­ня корисних комах, за­брудне­н­ня), має отруйну дію на людину, тварин, мутаген­ну — на рослини, зумовлює резистентність, ускладнює технологію вирощува­н­ня культур. Цей метод набув значного пошире­н­ня від середнього 20 ст. у звʼязку з роз­витком синтезу органічних пестицидів. Щороку для З. р. витрачають понад 2 млн т пестицидів. Частка збереженого врожаю завдяки їх за­стосуван­ню досить вагома: льону — 32,4 %, зернових культур — 34,6 %, цукрових буряків — 43,7 %, картоплі — 46,0 %, овочевих — 56,7 %, плодових — 74,4 %. Механічний метод полягає у від­ловлюван­ні й знищен­ні комах за допомогою різних типів пасток (кра­йові канавки навколо бурякових полів, ловильні пояси, світлопастки, феромон­ні пастки, коритця з мелясою тощо).

Інтегрований захист — це система управлі­н­ня шкідливими організмами, основою якої є взаємодія чин­ників довкі­л­ля та динаміки чисельності популяції шкідливих видів, викори­ста­н­ня всіх до­ступних при­йомів і методів. Інтеграція всіх методів З. р. почала набувати важливого значе­н­ня від кінця 20 ст., сприяючи зменшен­ню за­брудне­н­ня довкі­л­ля. Державне регулюва­н­ня З. р. здійснюють Головні державні інспекції захисту рослин і карантину рослин, Міністерство аграрної політики України та обл. й ра­йон­ні станції захисту (карантину) рослин. Основні зав­да­н­ня державного контролю ви­значено Законом України «Про захист рослин» (1998): організація обстеже­н­ня с.-господарських та ін. угідь, посівів, насаджень, рослин­ності закритого ґрунту, роз­робле­н­ня про­гнозів, виявле­н­ня й своєчасне інформува­н­ня про наявність і роз­виток шкідників та хвороб рослин, а також бурʼянів; запобіга­н­ня масовому роз­множен­ню та поширен­ню шкідливих організмів; своєчасне здійсне­н­ня рекомендованих заходів щодо З. р., дотрима­н­ня під­приємствами встановлених регламентів зберіга­н­ня, транс­портува­н­ня й за­стосува­н­ня засобів З. р.; своєчасне проведе­н­ня профілактичних та винищувальних заходів у місцях зберіга­н­ня запасів продукції рослин­ного походже­н­ня.

Від­носини у сфері З. р. регулюють також Закони України «Про карантин рослин», «Про охорону прав на сорти рослин» (обидва — 1993), «Про пестициди і агрохімікати» (1995), інші нормативно-правові акти. Наукові засади З. р. роз­робляють вчені Ін­ститутів захисту рослин, цукрових буряків (обидва — Київ), землеробства (смт Чабани Києво-Святошинського ра­йону), картоплярства (смт Немішаєве Бородянського ра­йону; обидва — Київської обл.), рослин­ництва (Харків), кормів (Він­ниця), зернового господарства (Дні­пропетровськ), ефіроолійних і лікарських рослин (Сімферополь), лубʼяних культур (м. Глухів Сумської обл.), Мліївського ін­ституту садівництва (Городищенського ра­йону Черкаської обл.), Миронівського ін­ституту пшениці (Київської обл.) УААН, а також ін­ститутів агро­промислового виробництва й обл. с.-господарських дослідних станцій та ін. Серед них — Є. Білецький, М. Кирик, М. Лісовий, В. Федоренко, І. Хоменко, О. Іващенко, В. Петренкова, Д. Сігарьова, М. Доля, А. Злотін, В. Жеребко, Ю. Красиловець, В. Писаренко, В. Пучков, С. Трибель, Ю. Яновський.