Захист рослин
ЗА́ХИСТ РОСЛИ́Н — комплекс заходів, спрямованих на зменшення втрат урожаю та запобігання погіршенню стану сільськогосподарських культур і лісових насаджень, продукції рослинного походження, спричиненого шкідниками, хворобами та бурʼянами. Основою агротехнічних заходів є науково обґрунтовані сівозміни і структури посівних площ, системи обробітку ґрунту та удобрення, строки, способи сівби й густота посівів, строки та способи збирання врожаю. За умов дотримання зональних систем землеробства дія шкідливих організмів зменшується на 50–60 %. Імунологічний метод З. р. полягає у використанні стійких до збудників захворювань сортів та гібридів. Започаткований він наприкінці 18 ст., нині набув значного поширення, оскільки є екологічно безпечним, економічно виправданим та технологічно простим. Біологічний метод — регулювання чисельності шкідників, пригнічення розвитку мікроорганізмів за допомогою природних ворогів (паразитів, хижаків, антагоністів, конкурентів) чи розмноження у штучних умовах (біолабораторії, біофабрики). Є також екологічно безпечним, проте менш універсальним, мобільним та економічно вигідним, ніж імунологічний.
Біотехнічні заходи ґрунтуються на застосуванні засобів і прийомів, що порушують поведінкову реакцію, репродуктивну функцію та розвиток комах. З цією метою використовують у невеликих дозах синтезовані хімічні сполуки природного походження, що мають низький рівень токсичності для теплокровних тварин і людини. Найпоширеніші серед них — феромони комах (застосовують у пастках), гормональні препарати. Вони діють у певні періоди органогенезу фітофагів, тому повністю ефективна дія проявляється на дочірньому поколінні. Найчастіше використовують хімічний метод, хоча він негативно впливає на довкілля (знищення корисних комах, забруднення), має отруйну дію на людину, тварин, мутагенну — на рослини, зумовлює резистентність, ускладнює технологію вирощування культур. Цей метод набув значного поширення від середнього 20 ст. у звʼязку з розвитком синтезу органічних пестицидів. Щороку для З. р. витрачають понад 2 млн т пестицидів. Частка збереженого врожаю завдяки їх застосуванню досить вагома: льону — 32,4 %, зернових культур — 34,6 %, цукрових буряків — 43,7 %, картоплі — 46,0 %, овочевих — 56,7 %, плодових — 74,4 %. Механічний метод полягає у відловлюванні й знищенні комах за допомогою різних типів пасток (крайові канавки навколо бурякових полів, ловильні пояси, світлопастки, феромонні пастки, коритця з мелясою тощо).
Інтегрований захист — це система управління шкідливими організмами, основою якої є взаємодія чинників довкілля та динаміки чисельності популяції шкідливих видів, використання всіх доступних прийомів і методів. Інтеграція всіх методів З. р. почала набувати важливого значення від кінця 20 ст., сприяючи зменшенню забруднення довкілля. Державне регулювання З. р. здійснюють Головні державні інспекції захисту рослин і карантину рослин, Міністерство аграрної політики України та обл. й районні станції захисту (карантину) рослин. Основні завдання державного контролю визначено Законом України «Про захист рослин» (1998): організація обстеження с.-господарських та ін. угідь, посівів, насаджень, рослинності закритого ґрунту, розроблення прогнозів, виявлення й своєчасне інформування про наявність і розвиток шкідників та хвороб рослин, а також бурʼянів; запобігання масовому розмноженню та поширенню шкідливих організмів; своєчасне здійснення рекомендованих заходів щодо З. р., дотримання підприємствами встановлених регламентів зберігання, транспортування й застосування засобів З. р.; своєчасне проведення профілактичних та винищувальних заходів у місцях зберігання запасів продукції рослинного походження.
Відносини у сфері З. р. регулюють також Закони України «Про карантин рослин», «Про охорону прав на сорти рослин» (обидва — 1993), «Про пестициди і агрохімікати» (1995), інші нормативно-правові акти. Наукові засади З. р. розробляють вчені Інститутів захисту рослин, цукрових буряків (обидва — Київ), землеробства (смт Чабани Києво-Святошинського району), картоплярства (смт Немішаєве Бородянського району; обидва — Київської обл.), рослинництва (Харків), кормів (Вінниця), зернового господарства (Дніпропетровськ), ефіроолійних і лікарських рослин (Сімферополь), лубʼяних культур (м. Глухів Сумської обл.), Мліївського інституту садівництва (Городищенського району Черкаської обл.), Миронівського інституту пшениці (Київської обл.) УААН, а також інститутів агропромислового виробництва й обл. с.-господарських дослідних станцій та ін. Серед них — Є. Білецький, М. Кирик, М. Лісовий, В. Федоренко, І. Хоменко, О. Іващенко, В. Петренкова, Д. Сігарьова, М. Доля, А. Злотін, В. Жеребко, Ю. Красиловець, В. Писаренко, В. Пучков, С. Трибель, Ю. Яновський.