Захист соціальний

ЗА́ХИСТ СОЦІА́ЛЬНИЙ — система юридичних, економічних, фінансових та організаційних заходів держави, спрямованих на захист населе­н­ня від не­сприятливих наслідків соціальних ризиків. Термін «З. с.» зʼявився у серед. 20 ст. і від­разу ж набув широкого за­стосува­н­ня в між­нар.-правових актах. Його появу зумовили кардинал. зміни у соц. політиці багатьох країн після 2-ї світової війни та необхідність систематизувати різноманітні ін­ститути соц. сфери. У країнах ЄС З. с. традиційно вважають захист громадян від соц. ризиків (втрата роботи, хвороба, старість, інвалідність або втрата годувальника тощо), тому часто, як синонім, вживають термін «соц. забезпече­н­ня» (грош. соц. виплати населен­ню). У Кон­ституції України З. с. ви­значений також як система заходів щодо захисту насел. від соц. ризиків. У наук. літературі система З. с. насел. ви­знана системою більш високого порядку, що включає, як складову, систему соц. забезпече­н­ня, а держ. соц. забезпече­н­ня роз­глядається як гарантія З. с. населе­н­ня. Полісеміч. характер терміна «З. с.» дає змогу за­стосовувати його в широкому, вузькому, спец. і додатк. значе­н­нях. З. с. у широкому значен­ні — діяльність держави зі встановле­н­ня та забезпече­н­ня соц.-екон. і соц.-культур. прав людини та громадянина. У цьому випадку він охоплює найрізноманітніші сторони соц. політики держави: охорона здоровʼя, забезпече­н­ня житлом, здобу­т­тя освіти, охорона материнства й дитинства, матеріал. забезпече­н­ня непраце­здатних та ін. потребуючих під­тримки громадян, соц. обслуговува­н­ня тощо. З. с. у вузькому значен­ні — сукупність нормативно закріплених гарантій, спрямов. на вирівнюва­н­ня положе­н­ня громадян у випадках на­ста­н­ня соц. ризиків — подій у житті людини, за яких виникає небезпека втрати матеріал. засобів для задоволе­н­ня її першочерг. потреб, необхід. для збереже­н­ня і від­творе­н­ня повноцін. життя як чл. людської спільноти. З. с. є складовою соц. гарантій насел., які повин­на забезпечувати держава за ринк. умов від­повід­но до засад соц. політики: гарантува­н­ня кожному працюючому мін. рівня заробіт. плати, її індексації згідно з прожитк. мінімумом; задоволе­н­ня освіт. і культур. потреб та належ. рівня охорони здоровʼя з метою всебіч. роз­витку особистості; захист купівел. спроможності малозабезпечених громадян; під­трима­н­ня мінімально необхід. рівня життя окремих категорій насел. та ін. Забезпече­н­ня цих гарантій можливе за умови комплекс. викори­ста­н­ня різних методів, серед яких — реалізація кон­ституц. прав громадян на працю і допомогу з без­робі­т­тя; на­да­н­ня держ. допомоги, пільг та ін. видів соц. під­тримки малозабезпеченим сімʼям та сімʼям, які мають дітей; матеріал. забезпече­н­ня людей пенсій. віку, у випадку тимчас. або по­стій. втрати праце­здатності, втрати годувальника тощо. Система З. с. повин­на ґрунтуватися на засадах рівного до­ступу жінок і чоловіків, солідарності (право на соц. захист мають усі громадяни), обовʼязковості участі, від­повід­альності держави за її організацію.

Одна з форм З. с. — забезпече­н­ня за рахунок коштів соц. фондів роботодавця. Фінансува­н­ня працівників і чл. їх сімей у разі на­ста­н­ня страхових випадків врегульов. нормами права соц. забезпече­н­ня. За рахунок коштів соц. страхува­н­ня виплачують допомоги по без­робі­т­тю, внаслідок нещас. випадків на виробництві, у разі тимчас. непраце­здатності, вагітності, на народж. дитини та на похова­н­ня. Також виділяють кошти для при­дба­н­ня путівок на санаторно-курортне лікува­н­ня працівників і чл. їх сімей та пенсії. Види З. с. роз­межовують за ін­ститутами труд. права. До них зараховують соц. витрати, від­шкодува­н­ня, пільги, послуги, на­дані працівникам за рахунок роботодавця. За характером дис­позиції юрид. норм, що регламентують З. с. працівників, його реалізують через уповноважуючі (вказують на права щодо З. с. та на можливу поведінку його субʼєктів), зобовʼязуючі (необхідну з по­гляду держави поведінку), забороняючі (не­припустиму, недо­зволену поведінку) норми. За функціями у правовому регулюван­ні З. с. труд. прав поділяють на матеріал. (по­значає права, закон­ні інтереси, обовʼязки або заборони) та процесуал. (встановлює порядок, процедуру забезпече­н­ня та від­новле­н­ня прав і обовʼязків, окреслених у матеріал. нормах).

Залежно від диференціації правового регулюва­н­ня праці роз­різняють заг. і спец. (додатк.) З. с. труд. прав. Заг. З. с. під­лягають всі працівники, спец. — особи, залежно від субʼєктив. ознак, зокрема існують особливості регулюва­н­ня праці неповнолітніх і жінок, окремих категорій працівників, що працюють у шкідливих умовах. Осн. види З. с. — пенсії та допомоги, важливе місце також посідає праце­влаштува­н­ня осіб, які частково втратили праце­здатність, та повʼязані з ним вироб. навч. і пере­кваліфікація у профес. школах та навч. майстернях. Інвалідів війни і праці, а також осіб, які потребують до­гляду та не мають родичів, за їхнім бажа­н­ням поселяють в інтернати та будинки інвалідів на повне держ. забезпече­н­ня; дітей-інвалідів — у спец. дит. будинки.

До ін. видів З. с. зараховують: на­да­н­ня путівок на санаторно-курортне лікува­н­ня, протезува­н­ня, забезпече­н­ня колясками та автомобілями інвалідів, допомогу з вагітності й пологів, за народж. дитини, багатодіт. та одиноким матерям і малозабезпеченим сімʼям, в яких є діти тощо. Особливістю З. с. є його адресна спрямованість — соц. допомога повин­на надаватися тим громадянам і у таких обсягах, яких вони потребують. Вагому роль у забезпечен­ні З. с. насел. ві­ді­грають соц. фонди, за рахунок яких здійснюють виплати більшості соціально незахищеним категоріям населе­н­ня. До таких фондів належать: Пенсій. фонд України, Фонд соц. страхува­н­ня, Фонд сприя­н­ня зайнятості насел., Фонд для здійсне­н­ня заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобил. ката­строфи та соц. захисту насел., Фонд соц. захисту інвалідів та ін. Окремі цільові фонди (згідно з чин­ним законодавством) включені до держ. бюджету України, деякі функціонують само­стійно. За допомогою коштів соц. фондів оплачують соц. видатки понад суми, перед­бачені у бюджетах усіх рівнів (вони є додатк. джерелом З. с. населе­н­ня). Поряд із держ. формами З. с., існує З. с. коштом громад. організацій. Див. також Соціальна без­пека, Соціальна сфера.

Завантажити статтю