Західна Сахара - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Західна Сахара

ЗА́ХІДНА САХА́РА – територія на північному заході Африки. На Пн. межує з Марокко, на Пн. Сх. – з Алжиром, на Сх. і Пд. – з Мавританією. На Зх. омивається Атлант. океаном. Пл. 266 тис. км2. Насел. 0,45 млн осіб (2004), складається з різних племен, об’єдн. в 3 групи: текна, регібат, маври. Вони не мають осілих місць і кочують у межах пустелі. Щільність насел. – менше 1 особи на км2. Природ. приріст дуже низький. Офіц. мова – арабська. Віросповідання – іслам (мусульмани-суніти). Адм. поділ: Пд. (Ріо-де-Оро) і Пн. (Сеґієт-ель-Хамра) провінції та 4 області. Найбільші міста: Ель-Аюн (адм. центр), Дахла. Місцевість складена пісковиками і вапняками, перерізана уедами і западинами з відкладами солей. Подекуди трапляються скельні утворення вулкан. походження. Найвищі ділянки плато сягають 450 м над р. м. Є піщані бархани. Тропіч. пустел. клімат на узбережжі дещо пом’якшений впливом холод. Канар. течії. Високі т-ри тримаються протягом року, зростаючи із Зх. на Сх. (добова амплітуда т-р до +65 °С). Опади нерегулярні, не перевищують 50 мм. Проблема води посилюється відсутністю річок із постій. стоком, повноводною залишається лише р. Сеґієт-ель-Хамра. Для вирішення проблеми води обладнано понад 50 артезіан. свердловин. Тер. З. С. – зона сильних вітрів. Тут бувають смерчі, пилові бурі, тумани. Рослинність дуже бідна, розріджена, представлена лише ефемерами, які розвиваються в короткі періоди дощів, а також деякими пустел. злаками. Серед тварин поширені гризуни, деякі види хижаків (гепард, шакал, гієна, лисиця), ящірки, птахи (сахарський ворон, жайворонок, гриф, страус) і комахи. Є кабани, муфлони, антилопи.

У стародавні часи тер. З. С. входила до складу різних держав Пн.-Зх. Африки. У 1880-х рр. – під владою Іспанії. 1973 у З. С. створ. Нар. фронт звільнення Сеґієт-ель-Хамри і Ріо-де-Оро (фронт ПОЛІСАРІО), що виступив за незалежність країни. 1976 за рішенням ГА ООН та за згодою Іспанії, Марокко і Мавританії З. С. перейшла у тимчас. підпорядкування Марокко (Сеґієт-ель-Хамра) та Мавританії (Ріо-де-Оро). Того ж року фронт ПОЛІСАРІО проголосив створення Сахар. Араб. Демократ. Респ. В умовах загострення військ.-політ. ситуації 1979 Мавританія відмовилася від претензій на Сеґієт-ель-Хамру і вивела війська та адміністрацію з її тер. Однак ця частина З. С. була відразу захоплена Марокко і проголошена його тер. 1991 набрала чинності угода між Марокко і фронтом ПОЛІСАРІО про припинення вогню. Статусу незалеж. держави З. С. так і не отримала.

Основа економіки – видобуток фосфоритів (родовище Бу-Краа за 70 км від Ель-Аюна), кухон. солі (одне з найбільших у світі родовищ). За геол. прогнозом можуть бути запаси нафти, урану, заліз. і мідних руд, ртуті. Насел. займається переважно кочовим скотарством (верблюди, кози, вівці). Також розвинене рибальство, місц. традиц. вироб-ва. Рослинництво обмежене невеликими ділянками узбережжя та оазисами. Всього для землеробства використовують бл. 400 га землі. Вирощують фініки, оливи, інжир, злакові культури. Експортує фосфорити, шкіру, вовну; імпортує нафтопродукти, продовольчі та пром. товари.

О. В. Гладкий

Стаття оновлена: 2010