Західна Україна
ЗА́ХІДНА УКРАЇ́НА — термін, яким у різні часи української історії позначали певну сукупність українських земель. По завершенні у 17 ст. поділів України по Дніпру Західною називали ту її частину, яка не була підвладною Російській державі — землі Галичини, Поділля, Волині, Побужжя, Закарпатської України. Після 2-го та 3-го поділів Польщі 1793 і 1795 до З. У. уналежнювали переважно території, що входили до складу Австро-Угорщини. Це також спрощена, здебільшого публіцистична, назва ЗУНР. Після того, як за Ризьким мирним договором між РСФРР і УСРР та Польщею 1921 західна частина України відійшла до Польщі, термін закріпився саме за нею.
У 1920-х рр. територію З. У. складали землі, які у Польщі офіційно називали Східними кресами — Галичина (Східна Малопольща), Західна Волинь, Холмщина і Підляшшя, Західне Полісся: Станіславське, Тернопільське, Волинське, Львівське (без 8-ми західних повітів), Поліське (без Косівського і половини Пружанського повітів) воєводства, Холмщина (Люблінське воєводство) та половина Більського пов. Білостоцького воєводства. Таке «черезсмужжя» створено навмисно, з політичних міркувань: польський уряд категорично не сприймав прагнення українців мати, принаймні в Галичині, окремі адміністративні одиниці. Водночас поляки всіляко намагалися зберегти певне відчуження, що існувало між населенням Галичини, яке переважно сповідувало греко-католицьку віру, і мешканцями українських земель, які раніше перебували у межах кордонів Російської імперії й сповідували православʼя. У більш широкому розумінні термін «Західна Україна» у міжвоєнний період вживали щодо тих земель, які були під владою Польщі, Румунії та Чехо-Словаччини. Окрім названих територій у межах кордонів Польщі, це також землі Північної Буковини й Закарпаття. Після входження західноукраїнських земель до складу УРСР (див. Воззʼєднання українських земель в єдиній державі) назва «Західна Україна» закріпилася за областями, створеними 1939–46 (крім Ізмаїльської).
Нині її використовують у 2-х значеннях. Здебільшого так називають лише 3 галицькі області — Львівську, Івано-Франківську, Тернопільську, однак досить часто нею послуговуються і для означення територій 7-ми областей — 3-х галицьких, а також Волинської, Рівненської, Чернівецької і Закарпатської.
Рекомендована література
Завантажити статтю
