Західна Україна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Західна Україна

ЗА́ХІДНА УКРАЇ́НА У різні часи укр. історії цим терміном позначали певну сукупність укр. земель. По завершенні у 17 ст. поділів України по Дніпру Зх. називали ту її частину, яка не була підвладною Рос. державі – землі Галичини, Поділля, Волині, Побужжя, Закарп. України. Після 2-го та 3-го поділів Польщі 1793 і 1795 до З. У. відносили переважно тер., які входили до складу Австро-Угорщини. Це також спрощена, здебільшого публіцист., назва ЗУНР. Після того, як за Ризьким мирним договором між РСФРР і УСРР та Польщею 1921 зх. ч. України відійшла до Польщі, термін закріпився саме за нею. У 1920-х рр. тер. З. У. складали землі, які у Польщі офіційно називали Сх. кресами – Галичина (Сх. Малопольща), Зх. Волинь, Холмщина і Підляшшя, Зх. Полісся: Станіслав., Терноп., Волин., Львів. (без 8-ми зх. повітів), Поліс. (без Косів. і половини Пружан. повітів) воєводства, Холмщина (Люблін. воєводство) та половина Більс. пов. Білостоц. воєводства. Таке «черезсмужжя» створ. навмисно, з політ. міркувань: польс. уряд категорично не сприймав прагнення українців мати, принаймні в Галичині, окремі адм. одиниці. Водночас поляки всіляко намагалися зберегти певне відчуження, котре існувало між насел. Галичини, яке переважно сповідувало греко-катол. віру, і мешканцями укр. земель, які раніше перебували у межах кордонів Рос. імперії й сповідували православ’я. У більш широкому розумінні термін «З. У.» у міжвоєн. період вживали щодо тих земель, які були під владою Польщі, Румунії та Чехо-Словаччини. Окрім названих тер. у межах кордонів Польщі, це також землі Пн. Буковини й Закарпаття. Після включення зх.-укр. земель до складу УРСР (див. Возз’єднання українських земель в єдиній державі) назва «З. У.» закріпилася за областями, створ. 1939–46 (крім Ізмаїльської). Нині її використовують у 2-х значеннях. Здебільшого так називають лише 3 галиц. області – Львів., Івано-Фр., Терноп., однак досить часто нею послуговуються і для означення тер. 7-ми областей – 3-х галиц., а також Волин., Рівнен., Чернів. і Закарпатської.

Літ.: Шимонович І. Західна Україна. Територія і населення. Статистична розвідка. Л., 1926; Грушевский М. С. Очерк истории украинского народа. К., 1990; Заставний Ф. Д. Українські етнічні землі. Л., 1993; Кульчицький С. В. Україна між двома війнами (1921–1939 рр.): Україна крізь віки. Т. 11. К., 1999; Литвин М. Р., Луцький О. І., Науменко К. Є. 1939. Західні землі України. Л., 1999; Українсько-польське протистояння на західних землях у роки Другої світової війни: Мат. до бібліогр. покажч. Л.; Лц., 2007.

Я. В. Верменич

Стаття оновлена: 2010