Зеліб Артур-Еміль - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зеліб Артур-Еміль

ЗЕЛІ́Б Артур-Еміль (Seelieb Artur Emil; 07. 07. 1878, с. Облазниця, нині Жидачів. р-ну Львів. обл. – 19. 08. 1958, с. Вєнцборк побл. м. Бидґощ Куяв.-Помор. воєводства, Польща) – польський і німецький літературознавець, публіцист, перекладач. Навч. у Львів. ун-ті, з якого виключ. за участь у студент. демонстраціях за перетворення польс. ун-ту в укр. 1900–02. У 1909 виїхав до Лозанни, де закін. Ун-т, 1923 здобув ступ. магістра філософії, згодом – проф. Від 1923 – у м. Закопане (Малопольс. воєводство, Польща), де викладав нім. та франц. мови, редагував двотижневик «Zakopane» (1938–39). Після 2-ї світ. війни учителював у Вєнцборку. У Лозанні З. брав участь у підготовці альманаху «Freiheit und Arbeit» («Свобода і праця», 1910), в якому опублікував ст. «Taras Schewtschenko». Листувався з І. Франком у справі видання творів Т. Шевченка нім. мовою, залучив до співпраці Юлію Вірґінію, був одним з ініціаторів видання книги вибр. поезій у її інтерпретації. Переклав нім. мовою Шевченкову повість «Художник» («Der Künstler», Leipzig, 1912); виступав з доповідями до ювіл. дат Т. Шевченка («Gazette de Lausanne», від 3 січня 1912 і від 7 червня 1915; «La revue Ukrainienne», 1915, № 1).

Літ.: Іван Франко і німецька шевченкіана // Арх. України. 1966. № 4; Погребенник Я. М. Повість Шевченка «Художник» в перекладі Артура Зеліба // Шевченко німецькою мовою. К., 1973; У швейцарському виданні // В сім’ї вольній, новій. К., 1986. Вип. 3; M. Pinkwart, L. Długołęcka-Pinkwart. «Zakopane»: przewodnik historyczny. Bielsko-Biała, 2003.

Я. М. Погребенник, М. І. Зимомря

Стаття оновлена: 2010