Земельна частка

ЗЕМЕ́ЛЬНА ЧА́СТКА — умовна ділянка, ви­значена у результаті поділу земель, пере­даних у колективну власність. Ін. назва — земел. пай. Від­повід­но до Указів Президента України «Про невід­кладні заходи щодо при­скоре­н­ня земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» (1994) та «Про порядок паюва­н­ня земель, пере­даних у колективну власність сільськогосподарським під­приємствам і організаціям» (1995) право на З. ч. отримали чл. колектив. с.-г. під­приємств, с.-г. ко­оперативів і АТ, зокрема й пенсіонери, які раніше працювали в них і залишилися чл. за­знач. під­приємства, ко­оперативу, товариства, від­повід­но до списку, до­даного до держ. акта на право колектив. власності на землю. При паюван­ні вартість і роз­міри в умов. кадастр. гектарах З. ч. всіх чл. під­приємства, ко­оперативу, товариства були рівними. Вартість паю для кожного під­приємства, ко­оперативу, товариства встановлювали виходячи з грош. оцінюва­н­ня пере­даних у колективну власність с.-г. угідь та кількості осіб, які мали право на З. ч. Її роз­міри в умов. кадастр. гектарах ви­значали на основі вартості З. ч. та середньої грош. оцінки одного гектара с.-г. угідь для даного під­приємства, ко­оперативу, товариства. Кожен чл. під­приємства, ко­оперативу, товариства отримав сертифікат на право на З. ч. єдиного в Україні зразка. За бажа­н­ням власника З. ч. йому від­водять земел. ділянку на місцевості в установленому порядку і видають держ. акт на право власності на неї. Після видачі громадянам держ. актів на право власності на земел. ділянку сертифікати повертають до райдерж­адміністрації. На базі належ. їм земел. паїв власники можуть добровільно створювати спільні с.-г. під­приємства, асоц., спілки, АТ, ін. кооп. під­приємства і організації, пере­давати ці ділянки у спадщину, дарувати, обмінювати, здавати під за­ставу, надавати в оренду. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, за викори­ста­н­ня земел. ділянок сплачують земел. податок (окремо за землі с.-г. і несільськогосп. при­значе­н­ня). Він не залежить від результатів госп. діяльності власників землі та землекористувачів, а є платежем за одиницю земел. площі у роз­рахунку на рік (роз­мір встановлює ВР України). Під­става для нарахува­н­ня — дані держ. земельного кадастру. На окремі земел. ділянки, ви­значені Законом України «Про плату за землю» (1992), поширено пільги щодо роз­мірів і звільне­н­ня від земел. податку. В системі оподаткува­н­ня с.-г. товаровиробників земел. податок — основний. Із за­провадже­н­ням вартіс. (грош.) оцінюва­н­ня земель його ставки встановлюють у від­сотках від грош. оцінюва­н­ня З. ч. у роз­рахунку на рік. Від­повід­ні надходже­н­ня на спец. рахунки бюджетів сільс., селищ., міських рад, на тер. яких пере­бувають З. ч., використовують виключно для фінансува­н­ня заходів із рац. викори­ста­н­ня й охорони земель, під­вище­н­ня родючості ґрунтів, від­шкодува­н­ня витрат власників землі та землекористувачів, повʼязаних з господарюва­н­ням на землях гіршої якості, веде­н­ня держ. земел. кадастру, здійсне­н­ня землеустрою та моніторингу земель, створе­н­ня земел. ін­новац. фонду, екон. стимулюва­н­ня власників землі й землекористувачів за поліпше­н­ня якості земель, під­вище­н­ня родючості ґрунтів і продуктивності земель лісового фонду, на­да­н­ня пільг. кредитів, частк. погаше­н­ня позичок та компенсації втрат власників землі й землекористувачів унаслідок тимчас. консервації земель (не з їх вини), проведе­н­ня земельної реформи, а також для земельно-госп. устрою, роз­робле­н­ня містобуд. документації і роз­витку інфра­структури насел. пунктів. За нецільове викори­ста­н­ня коштів, що надходять від земел. податку у від­повід. бюджет, перед­бачено штраф у роз­мірі 100 % від витрачених сум.

Завантажити статтю