Земельних власників Всеукраїнський союз - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Земельних власників Всеукраїнський союз

ЗЕМЕ́ЛЬНИХ ВЛА́СНИКІВ Всеукраїнський союз – правоконсервативна організація. Створ. у травні 1917 на Полтавщині з ініціативи поміщика Костянтиногр. пов. М. Коваленка. Спочатку діяв як губерн. орг-ція Всерос. союзу земел. власників. Єдиної політ. платформи не мав. Об’єднуючи великих та середніх земел. власників (зокрема і замож. селян), ставив за мету збереження приват. власності на землю. Перебував в опозиції до УЦР та її аграр. політики. У нац. питанні одна частина чл. З. в. в. с. виступала за єдину і неподільну Росію, ін. – стояла на державниц. позиціях. У квітні 1918 разом із Укр. демократ.-хлібороб. партією організував проведення Хлібороб. конгресу, на якому гетьманом України проголошено П. Скоропадського. 26–29 травня 1918 у Києві відбувся всеукр. з’їзд союзу, на який прибуло понад 500 делегатів. Головою з’їзду обраний селянин із Херсонщини Г. Сидоренко. На з’їзді працювали обрані делегатами дві комісії – земел., завданням якої був розгляд земел. реформи, та комісія із боротьби з анархією. Результатом їхньої роботи стало вироблення низки резолюцій з усіх нагал. аграр. проблем. Чл. земел. комісії висловилися проти визначення будь-якої норми щодо купівлі-продажу землі (відповідну доповідь зачитав секр. з’їзду С. Гуляницький). Резолюція комісії містила осн. вимоги: повна свобода земел. наділів; боротьба зі спекуляцією землею; запровадження покарань за перепродаж землі; надання пільг дріб. власникам та ін. З’їзд також ухвалив проект закону про засіви на базі наказу головнокомандувача нім. військами в Україні фельдмаршала Г. фон Айхгорна. Значну увагу приділено проблемі вироблення аграр. законодавства. Промовці висловили незадоволення тим, що урядова аграрна політика проводиться без участі найбільш зацікавлених у цьому питанні хліборобів, тому делегати ухвалили резолюцію, де, зокрема, висловлене побажання, щоб законопроекти, які стосуються інтересів землеволодіння, землекористування, сільс. і ліс. госп-ва, розроблялися за безпосеред. участі представників хліборобів. Відчуваючи підтримку з боку влади, З. в. в. с. розгорнув широку роботу на місцях: відновили діяльність місц. осередки союзу, які припинили своє існування за умов більшов. окупації, до їх складу записалася значна частина селян. Великоземел. чл. союзу вимагали від П. Скоропадського призначити головою уряду князя О. Голицина, однак гетьман відмовився від їхньої кандидатури. Гол. розбіжність між союзом і гетьманом полягала у різному баченні шляхів розв’язання аграр. питання. Ідеалом П. Скоропадського (як прихильника столипін. реформи) були дрібні, високопродуктивні приватні госп-ва, натомість союз ревно обстоював неподільність поміщиц. землеволодіння. Лідери З. в. в. с. із групи великих землевласників (Ф. Гейден, І. Дусан та ін.) розглядали Українську Державу як тимчас., перехідну форму до відновлення єдиної Росії. Наприкінці з’їзд союзу в ультиматив. формі висунув вимогу долучити його представників до розроблення законодав. бази аграр. реформи. Союз став актив. гальмівним чинником у реалізації аграр. реформи. Зусиллями його представників у комісії з розроблення земел. законодавства заблоковано врегулювання принцип. проблем: механізму переходу землі від власників до Держ. земел. банку, рівня імперативності відчуження землі, процедури торгів тощо. Підтримка політики гетьмана з боку союзу була обмеженою, вибірк. і стосувалася лише тих заходів, що відповідали інтересам поміщиків. Соц. неоднорідність союзу (від великих землевласників до середнього селянства) спричинила восени 1918 відділення частини його чл. в окрему партію – Всеукр. союз хліборобів-власників (селян), яка стояла на позиціях укр. державності (згодом перейменов. в Укр. нар. партію). 20 жовтня 1918 середні та дрібні власники на чолі з М. Коваленком передали гетьману меморандум із заявою про підтримку держ. незалежності України та аграр. реформи, спрямов. на обмеження великої земел. власності. Мета діяльності нового союзу – обстоювання незалежності України. Главою держави визнавався гетьман, якому до скликання сейму (не пізніше 1 лютого 1919) повинна належати вся повнота верхов. влади. Союз також виступав за укр. мову як державну, автокефалію укр. православ. Церкви, створення нац. армії, збереження принципу приват. власності на землю, але негайне проведення аграр. реформи в інтересах широких верств селянства на основі примус. викупу землі. У питанні принципу формування уряду підтримав Укр. нац. союз – уряд держави мав бути національно-демократичним. Натомість великі землевласники вимагали федерації з майбут. небільшов. Росією та недоторканності великої земел. власності. На 2-му Всеукр. з’їзді хліборобів-власників, що пройшов у Києві 5–7 листопада 1918 (бл. 1000 делегатів із різних регіонів України), відбувся остаточ. розкол З. в. в. с. – дрібні власники залишили орг-цію та приєдналися до Укр. демократ.-хлібороб. партії. Союз припинив існування після падіння Гетьманату.

Літ.: Скоропадський П. Спогади. К.; Філадельфія, 1995; Любовець О. М. Всеукраїнський союз земельних власників у політичній системі Гетьманату П. Скоропадського // УІЖ. 2008. № 4–5.

ДА: ЦДАВО України. Ф. 1064, оп. 1, спр. 6, арк. 17.

П. П. Гай-Нижник

Стаття оновлена: 2010