Землячка Розалія Самійлівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Землячка Розалія Самійлівна

ЗЕМЛЯ́ЧКА Розалія Самійлівна (справж. – Залкінд; псевд.: Самойлова, Демон, Осипів; 20. 03(01. 04). 1876, Київ – 21. 01. 1947, Москва) – більшовицька діячка. Держ. нагороди СРСР. У рев. русі від 1893. У 1896 вступила до РСДРП. Відтоді працювала у марксист. орг-ції в Києві (чл. місц. ком-ту РСДРП). 1898 заарешт., була ув’язнена у тюрмах Києва, Москви, С.-Петербурга, на засланні в Сибіру. Від 1901 – агент нелегал. марксист. г. «Искра» в Одесі та Катеринославі (нині Дніпропетровськ). Делегатка 2-го (1903) та 3-го (1905) з’їздів РСДРП. 1905 – секр. Моск. ком-ту РСДРП. Брала активну участь у рев. подіях 1905–07 і більшов. перевороті 1917 у Москві. 1918 – комісар Пн.-Двін. стрілец. бригади, 1919–20 – нач. політвідділів 8-ї і 13-ї армій. Після захоплення Крим. п-ва Червоною армією в листопаді 1920 признач. секр. Крим. обкому РКП(б). Разом з угор. комуніст. діячем Б. Куном організувала масові розстріли білогвардійців, представників духовенства, дворянства, інтелігенції та ін., які повірили в обіцяну більшовиками амністію і не евакуювалися разом із армією П. Врангеля (загалом понад 100 тис. осіб). Вирізнялася особл. жорстокістю, особисто виконувала смертні вироки. Від 1922 – на парт. і держ. роботах у Москві. Авторка тенденцій. спогадів про В. Леніна. Прах З. розміщений у Кремлів. стіні на Красній площі.

Літ.: Зарубин А. Г., Зарубин В. Г. Без победителей. Из истории гражданской войны в Крыму. Сф., 1997.

С. М. Шпак

Стаття оновлена: 2010