Зененко Петро Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зененко Петро Михайлович

ЗЕНЕ́НКО Петро Михайлович (22. 11. 1887, Кишинів – 27. 06. 1971, Херсон) – художник монументально-декоративного мисте-цтва. Чл. СХ Молдавії (1960), СХУ (1971). Учасник 1-ї світ. війни. У Москві закін. 2-й кадет. корпус (1906), навч. у військ. уч-щі (1906–08). У 1918–19 перебував у Бессарабії, окупованій Румунією. За відмову служити у Румун. армії інтернов. до Болгарії. Від 1920 – біженець у Болгарії. У Софії навч. у В. Ковалевського. Отримав рад. громадянство. 1947–55 жив у Румунії. Брав участь у створенні архіт.-худож. ансамблів, виконав кілька замовлень під час підготовки Всесвіт. фестивалю молоді і студентів (Бухарест, 1951–52). Від 1955 – у Кишиневі, від 1960 – у Херсоні. Брав участь в обл., всеукр. мист. виставках від 1960. Вивчення особливостей каменю та дерева дозволяло знаходити З. правил. колорист. рішення.

Тв.: оформлення басейну стадіону ім. 23 серпня у Бухаресті (1951–54, співавт.); мозаїка – панно «Залп Аврори» (ст. метрополітену «Балтійська», С.-Петербург, 1955–56, співавт.), «Ілля Муромець убиває Солов’я-розбійника» (1962); композиція «Олень, який почув звук мисливського рога» (1960); шахово-шашк. гарнітур меблів «Український рушник» (1961); портрети – «О. Суворов» (1961), «І. Франко», «Т. Шевченко» (обидва – 1962), «Ю. Гагарін» (1963), «В. Терешкова» (1965).

Літ.: Лункін Г. Чарівне дерево // Наддніпрян. правда. 1962, 4 квіт.; Художники Херсонщини: Альбом. К.; Хн., 2002.

С. Д. Курбаткіна

Стаття оновлена: 2010