Зеніт - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зеніт

«ЗЕНІ́Т» – космічний ракетний комплекс. Створ. у 1970–80-х рр. КБ «Південне» та ВО «Пд. маш.-буд. з-д» (обидва – Дніпропетровськ) за участі КБ «Енергомаш» (м. Химки Моск. обл.; розробник ракет. двигунів), НВО автоматич. приладів (високоточні АСК) і КБ транспорт. машинобудування (високопродуктив. автоматизов. старт. комплекс; обидва – Москва). Ракету-носій «З.» створ. за моноблок. 2-ступ. схемою на екологічно чистих компонентах палива – гас (пальне) і рідкий кисень (окиснювач); старт. маса 450 т, довж. 57 м, діаметр корпусу 3,9 м, тяга двигунів на 1-му ступ. 740 тс, на 2-му – 93 тс; маса виводжув. косміч. апаратів до 14 т. Характеристики «З.» дають можливість дистанц. приготування та пуску з повністю автоматизов. старту; незаправлена ракета на старті може перебувати до 7-ми діб, заправлена – 12 год., підготовка до пуску триває 90 хв., наступ. пуск можна здійснювати за 5 год. Перший пуск ракети-носія відбувся 13 квітня 1985 на космодромі Байконур. Розробники «З.» відзнач. Ленін. (зокрема М. Цуркан, М. Галась) та Держ. (Є. Єрофєєв, В. Федоров, Й. Ігдалов, В. Шнякін, В. Дрозденко та ін.) преміями СРСР. З використанням 4-х блоків 1-го ступ. ракети-носія «З.» 1987–88 здійснено 2 пуски косміч. системи багатораз. використання «Енергія–Буран» з виведенням на навколоземну орбіту спершу вантаж. макета, а потім – косміч. човна «Буран» (безпілот. варіант), що після 2-х витків приземлився на Байконурі. Однак подальші дослідж. у цьому напрямі були припинені. 1995 фірма «Boeing» (США), Ракетно-космічна корпорація «Енергія» ім. С. Корольова (РФ), КБ «Південне» і ВО «Пд. маш.-буд. з-д» (Україна), фірма «Kvaerner» (Норвегія) заснували компанію «Sea Launch» («Морський старт») з метою реалізації запусків косміч. апаратів з акваторії Світ. океану. За ракету-носій взято «З.», додатково оснащ. розгінним блоком ДM-SL вироб-ва Ракетно-косміч. корпорації «Енергія» і обтічником вироб-ва фірми «Boeing», отримала назву «З.-3SL». Її збирання і стикування з косміч. апаратом здійснюють на складал.-команд. кораблі (СКК) у базовому порту (м. Лонґ-Біч, шт. Каліфорнія, США), а потім транспортують зі старт. платформою у р-н пуску на екваторі побл. о-ва Різдва в Тихому океані. Ракета-носій «З.-3SL» уперше стартувала 28 березня 1999 з плавучої платформи «Одіссей» в автоматич. режимі, дистанційно керов. зі СКК; до 2010 на геостаціонарні орбіти виведено 28 косміч. апаратів масою 3–6 т. У 2009 Міжнародні академія і федерація астронавтики визнали групу розробників проекту «Морський старт» кращою командою вчених у розвитку ракет. техніки. Того ж року відзначено Держ. премією України в галузі н. і т. укр. учасників проекту: О. Дегтярьова, Є. Шрамова, В. Гусєва, А. Капінуса, Ю. Потапова, В. Ткаченка (усі – КБ «Південне»), С. Войта, В. Турова, В. Денисова (усі – ВО «Пд. маш.-буд. з-д») та Е. Кузнецова (НКАУ). Крім того, 2002 укр.-рос. компанія «Міжнародні космічні послуги» за участі компанії «Sea Launch» започаткувала проект «Наземний старт» для комерц. пусків косміч. апаратів з Байконура і 28 квітня 2008 відбувся перший пуск ракети-носія «З.-3SLБ». Загалом здійснено понад 70 пусків ракет-носіїв «З.» різних модифікацій.

Літ.: Космический ракетный комплекс «Зенит» глазами его создателей. Москва, 2003; Призваны временем: От противостояния к междунар. сотрудничеству. Дн., 2004; Призваны временем: Ракеты и космич. аппараты КБ «Южное». Дн., 2004.

О. В. Дегтярьов

Стаття оновлена: 2010