Зенкевич Михайло Олександрович

ЗЕНКЕ́ВИЧ Михайло Олександрович (Зенкевич Михаил Александрович; 09(21). 05. 1886, с. Ніколаєвський Городок Саратов. губ., Росія — 14. 09. 1973, Москва) — російський поет, пере­кладач. Закін. юрид. факультет Петрогр. університету (нині С.-Петербург, 1915). По­зна­йомившись з М. Гумільовим, при­єд­нався 1911 до акме­їст. «Цеху поетів», у видавництві якого видав першу зб. «Дикая парфира» (1912). Тісно спів­працював із В. Нарбутом. Після більшов. пере­вороту 1917 ви­їхав до Саратова, від 1923 мешкав у Москві. Автор зб. «Четырнадцать стихотворений» (1918), «Пашня танков» (1921), «Под пароходным носом» (1926), «Поздний пролет» (1928), «Набор высоты» (1937), «Сквозь грозы лет» (1962), біогр. кн. «Братья Райт» (1933) та ін. Один із засн. рад. школи поет. пере­кладу (твори В. Гюґо, Ф. Фрайліґрата, В. Вітмена, В. Шек­спіра, П. Негоша, Ф. Прешерна). У його пере­кладі поезії М. Костомарова, Т. Шевченка (зокрема вірш «І золотої й дорогої…», балада «Утоплена», поема «Петрусь»), І. Франка, М. Старицького, В. Самійленка, А. Кримського, П. Тичини, М. Рильського, М. Бажана, А. Малишка, Л. Забашти та ін. уві­йшли до кн. «Антология украинской поэзии» (т. 1–2, Москва, 1958). Спів­упорядник зб. вибр. віршів В. Нарбута (1964; вид. 1983 у Парижі).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю