Зенкевич Михайло Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зенкевич Михайло Олександрович

ЗЕНКЕ́ВИЧ Михайло Олександрович (Зенкевич Михаил Александрович; 09(21). 05. 1886, с. Ніколаєвський Городок Саратов. губ., Росія – 14. 09. 1973, Москва) – російський поет, перекладач. Закін. юрид. ф-т Петрогр. ун-ту (нині С.-Петербург, 1915). Познайомившись з М. Гумільовим, приєднався 1911 до акмеїст. «Цеху поетів», у вид-ві якого видав першу зб. «Дикая парфира» (1912). Тісно співпрацював із В. Нарбутом. Після більшов. перевороту 1917 виїхав до Саратова, від 1923 мешкав у Москві. Автор зб. «Четырнадцать стихотворений» (1918), «Пашня танков» (1921), «Под пароходным носом» (1926), «Поздний пролет» (1928), «Набор высоты» (1937), «Сквозь грозы лет» (1962), біогр. кн. «Братья Райт» (1933) та ін. Один із засн. рад. школи поет. перекладу (твори В. Гюґо, Ф. Фрайліґрата, В. Вітмена, В. Шекспіра, П. Негоша, Ф. Прешерна). У його перекладі поезії М. Костомарова, Т. Шевченка (зокрема вірш «І золотої й дорогої…», балада «Утоплена», поема «Петрусь»), І. Франка, М. Старицького, В. Самійленка, А. Кримського, П. Тичини, М. Рильського, М. Бажана, А. Малишка, Л. Забашти та ін. увійшли до кн. «Антология украинской поэзии» (т. 1–2, Москва, 1958). Співупорядник зб. вибр. віршів В. Нарбута (1964; вид. 1983 у Парижі).

Літ.: Березин Л. О стихах М. Зенкевича // Новый мир. 1929. № 5; Волков А. Михаил Зенкевич // Зенкевич М. Сквозь грозы лет. Москва, 1962.

С. М. Горбань

Стаття оновлена: 2010