Зенкевич Павло Болеславович

ЗЕНКЕ́ВИЧ Павло Болеславович (Зенкевич Павел Болеславович; 27. 07. 1886, Полоц. губ., нині Білорусь — 1942) — російський пере­кладач, театральний діяч. Навч. в Університеті, Консерваторії, закін. театр. школу в С.-Петербурзі. Працював актором у Вільно (нині Вільнюс), Батумі (Грузія), Ростові (нині Ростов-на-Дону, РФ), Москві, Одесі, Херсоні; писав музику для ви­став, драм. інсценізації. Від 1921 — у Москві. У 20–30-і рр. пере­клав низку творів укр. письмен­ників: М. Куліша (пʼєси «Вічний бунт», «97», «Комуна в степах», «Прощай, село», «Закут», «Маклена Ґраса», «Народний Малахій», «Патетична соната», «Отак загинув Гуска»), І. Микитенка (пʼєси «Бастилія божої матері», «Справа честі», «Диктатура», «Дівчата нашої країни», «Дні юності», «Світіть нам, зорі», «Соло на флейті», роман «Ранок»), Ю. Яновського (романи «Вершники», «Майстер корабля», «Чотири шаблі», оповіда­н­ня «Мамутові бивні», «Роман Ма», «Туз і перстень», пʼєси «Дума про Британку», «Заво­йовники» та ін.), Остапа Вишні, А. Головка, О. Гаврилюка, І. Дні­провського, М. Йогансена, О. Копиленка, О. Корнійчука, Г. Косинки, Я. Мамонтова, П. Панча, І. Сенченка, С. Скляренка, Ю. Смолича та ін. Ре­прес. 1936 за звинуваче­н­ням в участі «групи укр. націоналістів», засудж. до 5-ти р. увʼязне­н­ня. Покара­н­ня від­бував на Колимі (РФ). Реабіліт. 1956.

Завантажити статтю