Кристер Арнольд Едмундович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кристер Арнольд Едмундович

КРИ́СТЕР Арнольд Едмундович (Арнольд-Едуард Германович-Едмундович; 30. 10(11. 11). 1886, Київ – 24. 10. 1937, там само) – правознавець. Онук В. Кристера – знайомого Т. Шевченка, засновника садівн. фірми і садівн. госп-ва, нині відомого як квітк.-декор. госп-во «Троянда», і ланд­шафт. парку Кристе­ра гірка. Закін. Ун-т св. Володимира у Києві (1912), де був залишений професор. стипендіатом каф. рос. цивіл. права та судочинства. 1913 вступив до Київ. юрид. т-ва. 1913–14 слухав лек­ції у Берн. і Тюбінґен. (Німеччина) ун-тах. Від 1917 – приват-доц., 1919 – секр. юрид. ф-ту Київ. ун-ту. 1918–19 також викладав у Київ. юрид. і комерц. ін-тах та на Вищих жін. курсах. Від 2-ї пол. 1919 проживав на Кавказі й Дону (за влас. свідченням, не зміг по­вернутися з відпустки через обста­вини воєн. часу).

Від 1920 – проф. каф. енциклопедії та історії філософії права Донського ун-ту (м. Рос­тов, РФ); 1921–30 – проф., вод­ночас 1923–24 – зав. правн. се­­мінару, 1924–25 – голова предмет. комісії приват. права, 1925–28 – декан правн. ф-ту, 1925–27 – проректор з навч. час­тини Київ. ін-ту нар. госп-ва. Ви­кладав курси цивіл. права, цивіл. процесу, міжнар. приват. права. Водночас від 1921 працював у ВУАН: пом. кер., кер. (1922–33) Комісії для виучування звичаєвого (нар.) права України, зав. семінару для виучування цивіл. і звичаєвого права (1922–24), голова (1927–30), н. с. (1930–33) Комісії для виучування рад. права і буд-ва, кер. Кабінету рад. буд-ва при цій комісії (1931–33), голова, згодом – секр. Статут. комісії (засн. 1928). Заст. голови Правничого т-ва при ВУАН (1922–29), дійс. чл. Всеукр. наук. асоц. сходознавства (1928–30). До сфери наук. інтересів К. входили проблеми речового та заставного права, теор. питання звичаєвого права, заг. питання госп. (торг.-пром.) права. Опублікував низку наук. статей у вид. ВУАН і Київ. ін-ту нар. госп-ва, ж. «Право и жизнь» та ін., а також низку бібліогр. оглядів нової цивіліст. літ-ри в ж. «Україна» (1927–29). Неопубл. залишилися дослідж. «О началах за­конодательной политики.

Пролегомена до курсу права обязательств» (1918) та «Логика права. Методологический этюд» (1920). Ред. вид. «Програми до збирання матеріалів звичаєвого права» // «Праці Комісії для виучування звичаєвого права України» (вип. 1, 1925; вип. 2, 1928), «Наукові досліди та розвідки Комісії радянського права» (1929). У 1933 звільнений з ВУАН «за саботаж у наук. роботі» та з Київ. ін-ту нар. госп-ва у зв’язку з ліквідацією юрид. ф-ту. Від 1934 – юрисконсульт «Укрцивільбуду» Наркомату комунал. госп-ва УСРР і н. с. сектору мед. законодавства Ін-ту охорони здоров’я; від 1936 – ст. консультант Держ. арбітражу при РНК УСРР. У лютому 1937 заарешт., 23 жовтня того ж року (після поперед. схвалення розстріл. списку Й. Сталіним, В. Мо­лотовим, Л. Кагановичем, К. Во­рошиловим і А. Мікояном) за звинуваченнями в участі у антирад. націоналіст. терорист. орг-ції та шпигунстві на користь Німеччини засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1959.

Пр.: Главные имущества и принадлежности. Учение о вещах с точки зре­ния догмы и истории гражданского права. К., 1912; Задача изучения истории римского права. Вступительная лекция. К., 1917; Євген Трубецький // Зап. соц.-екон. відділу ВУАН. 1923. Т. 1; Спадкування за звичаєм у Кролевецькому повіті на Чернігівщині // Пр. Комісії для виучування звичаєвого права України. Вип. 1. К., 1925; Приватне пра­во та студіювання його в новітній західноєвропейській літературі // Зап. соц.-екон. відділу ВУАН. 1926. Т. 2–3; Приналежності та складові частини речей в історії російського та українського права // Там само. 1927. Т. 5–6; Духівниці ХVI–XVII вв. // Ювілей. зб. на пошану акад. Д. Багалія. К., 1927.

Літ.: Усенко І. Б. Юридична академічна наука у 1918–1941 роках // Академ. юрид. думка. К., 1998; Міхневич Л. В. Розвиток юридичної науки і освіти в Київському комерційному інституті – Київському інституті народного господарства (1906–1930 рр.). К., 2011.

І. Б. Усенко

Стаття оновлена: 2014