Зимна вода

ЗИ́МНА ВОДА́ (1946–89 — Водяне) — село Пустомитівського ра­йону Львівської області. Знаходиться на р. Зимна Вода (ін. назва — Водяний Потік), яка впадає у р. Домажир (притока Верещиці, бас. Дністра), побл. зх. межі Львова. Площа 12,5 км². Насел. 9985 осіб (2001), пере­важно українці. З. В. — найлюдніше село Галичини та одне з найбільших в Україні. Через нього проходить залізниця Львів–Перемишль (Польща) та автомагістраль Львів–Шегині–Перемишль. Уперше зга­дано у писем. джерелах під 1435. У 1462 руським воєводою й львів. старо­стою А. Одровонжем і львів. під­коморієм Ю. Струмилом ви­значено межі села, яке належало Я. Ґоломбку. 1556 від нього від­ділили поселе­н­ня Зимновід­ка (нині с. Холодновід­ка; сучасна межа між селами проходить дорогою Львів–Городок). До 1772 та 1918–39 — у межах кордонів Польщі, 1772–1867 — Австрії, 1867–1918 — Австро-Угорщини, від 1939 — УРСР. Від 1607 — у власності Львів. єзуїт. колегії. Після ліквідації ордену єзуїтів 1774 — під упр. австр. урядової адміністрації. Тоді ж побл. засн. нім. колонію Кальтвас­сер (нім. Kaltwasser — зимна вода). Під час нім.-фашист. окупації (30 червня 1941 — 27 липня 1944) З. В. і прилеглі села адміністративно входили до міської тер. Львова, утворюючи 9-ту дільницю Кальтвас­сер. Після 1946 з неї у під­порядкуван­ні Залізнич. р-ну Львова залишилося лише Рудне, якому ще 1940 було на­дано статус смт. З. В. обʼ­єд­нали з Кальтвас­сером і пере­йменували на Водяне. До 1-ї світової війни зимновод. довколишні ліси, «ф-ка кумису», велике Стриховальське озеро, кілька менших ставків, цілющі джерела Лепесина, Бурдяки, Колодієве, Главакова криниця — обʼєкти рекреації. У пн. частині З. В. будували вілли заможні львівʼяни. 1857 у З. В. і Кальтвас­сері проживало 964 особи, 1939 — 3,1 тис. осіб (поляків — 88 %, українців — 6 %, німців — 4 %, євреїв — 2 %). У 1940-х рр. більшість поляків і всі німці виїхали на Захід, сюди ж прибули пере­селенці з Лемківщини та Надся­н­ня. У серед. 1950-х рр. тут оселилася після поверне­н­ня з рад. тюрем і засла­н­ня низка галичан, яким від­мовили у львів. прописці. КДБ називало З. В. «уніатським роз­садником», оскільки у ній мешкало багато монахинь, ви­гнаних із монастирів, колиш. священиків, Владика катакомб. УГКЦ П. Козак. Нині у селі — 2 заг.-осв. школи, дитсадок; Нар. дім «Просвіта», б-ка; дільнична лікарня. Функціонують самодіял. ансамбль нар. танцю, студія танцювал. колективу «Гармонія», ансамбль сучас. танцю, хор. капела «Обрій», школа бо­йового гопака ім. С. Наливайка. Реліг. громади: 2 — УГКЦ (церква св. апостолів Петра і Павла; церква Івана Богослова — памʼятка архітектури, колиш. оборон. костел св. Катерини, зведений 1612–35), УАПЦ (церква Всіх святих землі руської). Насипано символічну могилу борцям за волю України. Серед видат. уродженців — польс. письмен­ник 16 ст. М. Семп-Шажинські, письмен­ник В. Палинський, брати математики Василь та Ярослав Єлейки.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю