Зимна вода - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зимна вода

ЗИ́МНА ВОДА́ (1946–89 – Водяне) – село Пустомитівського району Львівської області. Знаходиться на р. Зимна Вода (ін. назва – Водяний Потік), яка впадає у р. Домажир (притока Верещиці, бас. Дністра), побл. зх. межі Львова. Пл. 12,5 км2. Насел. 9985 осіб (2001), переважно українці. З. В. – найлюдніше село Галичини та одне з найбільших в Україні. Через нього проходить залізниця Львів–Перемишль (Польща) та автомагістраль Львів–Шегині–Перемишль. Уперше згадано у писем. джерелах під 1435. У 1462 руським воєводою й львів. старостою А. Одровонжем і львів. підкоморієм Ю. Струмилом визначено межі села, яке належало Я. Ґоломбку. 1556 від нього відділили поселення Зимновідка (нині с. Холодновідка; сучасна межа між селами проходить дорогою Львів–Городок). До 1772 та 1918–39 – у межах кордонів Польщі, 1772–1867 – Австрії, 1867–1918 – Австро-Угорщини, від 1939 – УРСР. Від 1607 – у власності Львів. єзуїт. колегії. Після ліквідації ордену єзуїтів 1774 – під упр. австр. урядової адміністрації. Тоді ж побл. засн. нім. колонію Кальтвассер (нім. Kaltwasser – зимна вода). Під час нім.-фашист. окупації (30 червня 1941 – 27 липня 1944) З. В. і прилеглі села адміністративно входили до міської тер. Львова, утворюючи 9-ту дільницю Кальтвассер. Після 1946 з неї у підпорядкуванні Залізнич. р-ну Львова залишилося лише Рудне, якому ще 1940 було надано статус смт. З. В. об’єднали з Кальтвассером і перейменували на Водяне. До 1-ї світ. війни зимновод. довколишні ліси, «ф-ка кумису», велике Стриховальське озеро, кілька менших ставків, цілющі джерела Лепесина, Бурдяки, Колодієве, Главакова криниця – об’єкти рекреації. У пн. частині З. В. будували вілли заможні львів’яни. 1857 у З. В. і Кальтвассері проживало 964 особи, 1939 – 3,1 тис. осіб (поляків – 88 %, українців – 6 %, німців – 4 %, євреїв – 2 %). У 1940-х рр. більшість поляків і всі німці виїхали на Захід, сюди ж прибули переселенці з Лемківщини та Надсяння. У серед. 1950-х рр. тут оселилася після повернення з рад. тюрем і заслання низка галичан, яким відмовили у львів. прописці. КДБ називало З. В. «уніатським розсадником», оскільки у ній мешкало багато монахинь, вигнаних із монастирів, колиш. священиків, Владика катакомб. УГКЦ П. Козак. Нині у селі – 2 заг.-осв. школи, дитсадок; Нар. дім «Просвіта», б-ка; дільнична лікарня. Функціонують самодіял. ансамбль нар. танцю, студія танцювал. колективу «Гармонія», ансамбль сучас. танцю, хор. капела «Обрій», школа бойового гопака ім. С. Наливайка. Реліг. громади: 2 – УГКЦ (церква св. апостолів Петра і Павла; церква Івана Богослова – пам’ятка арх-ри, колиш. оборон. костел св. Катерини, зведений 1612–35), УАПЦ (церква Всіх святих землі руської). Насипано символічну могилу борцям за волю України. Серед видат. уродженців – польс. письменник 16 ст. М. Семп-Шажинські, письменник В. Палинський, брати математики Василь та Ярослав Єлейки.

В. С. Гутник

Стаття оновлена: 2010