Зимня Валентина Іванівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зимня Валентина Іванівна

ЗИ́МНЯ Валентина Іванівна (14. 01. 1928, с. Вишнівчик, нині Чемеровец. р-ну Хмельн. обл.) – актриса, педагог. Дружина К. Артеменка. Проф. (1991). Нар. арт. України (1998). Орден княгині Ольги 2-го ступ. (2008). Закін. Київ. театр. ін-т (1950; викл. В. Вільнер). Відтоді працювала актрисою Чернів. укр. муз.-драм. театру ім. О. Кобилянської. Від 1969 викладає у Київ. ун-ті театру, кіно і телебачення. З. промовиста в деталях поведінки і мовчанні на сцені, вміє наситити пласкі образи рад. драматургії переконливою правдою життя, розкриває складну логіку психології людини і багатогранність її емоц. природи. Поєднує ліризм та героїку, гумор і трагедійність. З. – реж. диплом. вистав своїх курсів: «Безталанна» І. Карпенка-Карого (1981), «Чотири краплі», «Гніздо глухаря» В. Розова (обидві – 1985), «Сватання» А. Чехова (1997), «На перші гулі» С. Васильченка (1999). Серед учнів – В. Вовкун, С. Озиряний, В. Петрів.

Ролі: Анна, Тетяна, Санда («Земля», «У неділю рано зілля копала», «Вовчиха» за О. Кобилянською), Леся (однойм. п’єса М. Андрієвич), Таня («Юність моя» А. Школьника), Люба («Червоні маки» за романом «Вишневий сад» В. Бабляка), Валентина («Іркутська історія» О. Арбузова), Маша («В добрий час» В. Розова), Катрін («Матінка Кураж та її діти» Б. Брехта), Терезіна («Сеньйор Маріо пише комедію» А. Ніколаї).

Літ.: Андрієвич М. Валентина Зимня // Рад. Буковина. 1956, 23 листоп.; Давидова І. Правда характеру – правда мистецтва // Мист-во. 1967. № 1.

Т. В. Сулятицький, В. І. Заболотна

Стаття оновлена: 2010