Зимогір’я
ЗИМОГІ́РʼЯ (до 1764 — Черкаський Брід, 1764–1962 — Черкаське) — місто Словʼяносербського району Луганської області. Знаходиться на р. Лугань (притока Сівер. Донця), за 15 км від райцентру, за 40 км від обл. центру. Площа 8,56 км2. Насел. 11 212 осіб (2001, складає 88,2 % до 1989), переважно українці та росіяни. Залізнична станція. Перші поселенці, запороз. козаки та селяни-втікачі з рос. і укр. сіл, тут зʼявилися 1645–47. Вони охороняли пд. кордони Моск. держави від набігів крим. і ногай. татар. 1753–64 — у складі Словʼяно-Сербії. На цих землях оселилася 11-а рота (262 особи) серб. гусар. полку під командуванням І. Маркова. Від 1764 — у складі Новорос. губ., від 1783 — Катеринослав. намісництва, від 1802 — Словʼяносерб. пов. Катеринослав. губ. Від 1818 — волос. центр. До волості входили села Хороше, Новогригорівка, Новодемʼянівка та хутори Шаланіна і Нікітіна. 1859 у Черкаському було 226 дворів і мешкало 1592 особи, 1898 — 379 дворів і 3640 осіб. 1865 на околицях виявлено значні поклади камʼяного вугілля. 1897 на черкас. селян. шахтах видобуто 240 тис. пудів вугілля. Розвитку вуглевидобування сприяло будівництво 1910 залізнич. лінії Ниркове–Родакове. У цьому ж році збудовано ст. Зимогірʼя. 1884 відкрито церк.-парафіял. школу, 1914 — однокласну земську школу. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від 1938 — смт. За даними перепису 1939, тут було 5219 осіб. 1940 навколо Черкаського діяло 12 шахт, щомісяч. видобуток кожної становив 1,5–2 тис. т. Від 12 липня 1942 до 1 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти вбили понад 150 жит. У 1950-х рр. у с-щі видобуток вугілля набув найширшого розмаху. Від 1961 — місто рай. значення з сучас. назвою. Нині у З. працюють шахта «Черкаська» держ. підприємства «Луганськвугілля», збагачувал. ф-ка «Словʼяносербська», швейна ф-ка «Зимогірянка». Є заг.-осв. школа, г-зія, 2 дитсадки; лікарня, фельдшер. пункт; Будинок культури, 3 б-ки, музей історії міста. Памʼятка архітектури — Свято-Троїц. церква (1865). Встановлено памʼятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, памʼятний знак І. Маркову. Уродженці міста: Герої Рад. Союзу О. Іванников та І. Малько.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
