Зимомря Микола Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зимомря Микола Іванович

ЗИМО́МРЯ Микола Іванович (30. 11. 1946, с. Голятин Міжгір. р-ну Закарп. обл.) – літературознавець, перекладач. Д-р філол. н. (1984), проф. (1987). Чл. НСПУ (2008). Міжнар. літ. премії ім. І. Кошелівця (2001) та ім. Б. Лепкого (2005). Закін. Ужгород. ун-т (1967), де й працював відтоді: 1974–79 – зав. каф. нім. філології, 1986–93 – каф. іноз. мов. 1993–95 – проф. Слуп. пед. академії (Польща); 1995–97 – Закарп. ін-ту післядиплом. освіти (Ужгород); 1997–2002 – Балтій. гуманіст. вищої школи (м. Кошалін, Польща); від 2002 – проф., від 2003 – зав. каф. теорії та практики перекладу Дрогоб. пед. ун-ту (Львів. обл.). Досліджує питання теорії та практики перекладу, нім.-укр. і польс.-укр. літ. зв’язки, літ. процеси на Закарпатті, в Україні загалом та за її межами. Віднайшов першу публікацію автобіографії Т. Шевченка (Ляйпциґ, 1860), відкрив імена нім.-мов. популяризаторів його творчості – Е. Кайля, Л. Тішендорфа, Г.-Л. Цунка; відновив історію створення і частк. публікації зб. «Двісті українських пісень», записаних Марком Вовчком. Автор ґрунт. літературознав. розвідок про М. Лучкая, П. Лодія, І. Орлая, М. Балудянського. Упорядник кн. творів О. Рішаві («Голуба мандрівка», 1979; «Рокам подвоєну ціну», 1996), Ю. Боршоша-Кум’ятського («Молитва серця», 1995; усі – Ужгород), О. Фельбаби-Косач («Коли цвітуть троянди», 1998), М. Слабака («Малинове коло»), П. Головчука («Корінням з України»; обидві – 2000; усі – Львів), І. Трача («До тебе, Україно, піснею прийду», Варшава; Л., 2000), Д. Павличка («Наперсток», Кошалін, 2000), А. Трембач («Вервиця», Дрогобич, 2002), О. Петик («Лемківські пороги», Л., 2002), А. Мойсієнка («Спалені камені», В., 2003), Я. Гудемчука («Різноцвіття», Кошалін, 2003), В. Маґера («Щирі вістки додому», Дрогобич, 2005), Я. Грицков’яна («Осередки української долі», Дрогобич; Кошалін, 2005), О. Тимофієвої («Висоти вічних журавлів», Уж., 2008). Автор розділів до навч. посібників «Аналітичне читання» (1978), «Основи теорії та практики перекладу» (1985; обидва – Ужгород). Укладач наук. зб. на пошану вчених І. Гранчака, В. Задорожного, М. Мушинки, І. Хланти, А. Вірського, Ю. Гуци-Венеліна. Переклав нім. мовою зб. «Київ у травні» Д. Павличка (Кошалін, 2001), з польс. – зб. «Гармонія псалму» О. Шевелло (2003) і працю Іоана-Павла ІІ «Встаньте, ходімо!» (2005, співавт.; обидві – Дрогобич). Автор низки статей в ЕСУ.

Пр.: Августин Волошин. Уж., 1995; 2006; Джерела вічної краси. Уж., 1996; Німеччина та Україна: У нарисах взаємодії культур. Париж; Л.; Цвікау, 1999; Животворна змагальність освіти: Життєвий шлях, наук.-пед. діяльність Я. Грицковяна. Уж., 2000; Опанування літературного досвіду. Переємність традиції в засвоєнні поезії Тараса Шевченка. Дрогобич, 2003; Долі в людях: Нариси. Інтерв’ю. Дрогобич, 2006; Виміри духовних змагань. Кошалін, 2006 (співавт.); Фразеологія: Знак. величини. В., 2008 (співавт.).

Літ.: Микола Зимомря: Бібліогр. покажч. Уж., 1996; Бібліографічний покажчик публікацій професора Миколи Зимомрі. В., 2002; Марко В. Світ слова на відстані душі (М. Зимомрі – 60) // Дзвін. 2006. № 11–12; Осердя наукового доробку: Бібліогр. покажч. праць М. Зимомрі. Ченстохова; Дрогобич; Уж., 2007; Світ дослідницьких студій: Наук. зб. на пошану М. Зимомрі. Дрогобич, 2007.

В. С. Грабовський, О. М. Юрош

Стаття оновлена: 2010