Зиновій - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зиновій

ЗИНО́ВІЙ (Мажуга Захар Якимович; у схимі – Серафим; 14. 09. 1896, м. Глухів, нині Сум. обл. – 08. 03. 1985, Тбілісі) – церковний діяч. Осиротів у дитинстві. Навч. у церк.-парафіял. школі. 1912 став послушником монастиря «Глинська пустинь» (с. Соснівка, нині Глухів. р-ну). 1916 мобілізов., брав участь у боях на тер. Білорусі. 1917 повернувся в монастир, де прийняв чернечий постриг. Після закриття обителі 1922 виїхав на Кавказ і оселився у Дранд. Успен. монастирі Сухум. єпархії. 18 січня 1925 єпископом Сухумським Никоном рукопоклад. в ієромонаха, служив у Микіл. храмі Сухумі. Від 1930 – у Софій. храмі м. Ростов-на-Дону (РФ). 1936 заарешт., працював на буд-ві Біломоро-Балтій. каналу. 1941 звільнений. Служив у Свято-Духів. церкві м. Батумі (Грузія), 1950–85 – настоятель Олександро-Невського храму в Тбілісі. 30 грудня 1956 рукопоклад. у сан єпископа Степанаванського, признач. вікарієм патріарха всієї Грузії, від 1960 – єпископ Тетріцкаройський, 1972 возвед. у сан митрополита Груз. Православ. Церкви. Нагородж. правом носіння хреста на клобуці (1958). У 2009 Священ. синод УПЦ МП зарахував З. до чину преподобних.

С. О. Плахотнюк

Стаття оновлена: 2010