ЗІЛИ́НСЬКИЙ Орест (12. 04. 1923, с. Красна Кроснен. пов., Галичина, нині Під­карпат. воєводство, Польща — 16. 07. 1976, побл. с. Винне, округ Михаловець, похов. у м. Свидник, нині Словач­чина) — український літературо­знавець і фольклорист у Чехії. Син Івана, батько Богдана Зілинських, чоловік Є. Бісс. Кандидат філологічних наук (1966). Навч. в УВУ (1940–43), Карловому університеті (1945–48; д-р філософії, 1949) у Празі. Учень О. Колес­си та І. Панькевича. Викладав польс. мову, літературу Київ. Русі і рад. літературу в Оломоуц. університеті (нині Чехія; 1948–58); брав участь у під­готовці навч. про­грам та під­ручників для укр. шкіл Пряшівщини. Від 1958 — в ін­ститутах Чехословац. АН: Чехословац.-рад., від 1964 — мов і літ-р, від 1971 — чес. та світ. літ-р. Досліджував давню і нову укр. літературу (зокрема творчість І. Котляревського, Т. Шевченка, І. Франка, М. Коцюбинського, І. Нечуя-Левицького), укр. літературу Сх. Словач­чини, фольклор, укр.-чес.-словац. літ. звʼязки. Популяризатор укр. літ-ри у Чехословач­чині, автор пере­кладів і післямов до чес. вид. творів М. Рильського (1947), Ю. Яновського (1949, 1960, 1966), І. Котляревського (1955), І. Нечуя-Левицького (1960), М. Бажана (1963), І. Драча, М. Коцюбинського (обидва — 1964), Є. Гуцала (1965). Упорядкував «Антологію української лірики» (ч. 1, Торонто, 1978). Прихильник істор.-порівнял. методу дослідж. фольклору. Наукові праці з питань історії укр. фольклористики, обряд. фольклору, нар. ігор, пісень, дум, балад та ін. жанрів. Загинув за незʼясов. об­ставин.