Зільберман Яків Ілліч - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зільберман Яків Ілліч

ЗІ́ЛЬБЕРМАН Яків Ілліч (1901, м. Ніжин, нині Черніг. обл. – 1969, Ленінград, нині С.-Петербург) – хімік. Канд. хім. (1939), д-р тех. (1956) н. Сталін. премія (1949). Ленін. премія (1961). Держ. нагороди СРСР. Закін. Київ. ун-т (1922) та політех. ін-т (1925). Працював від 1917 на Київ. цукр. з-ді, 1921–30 – у центр. лаб. «Головцукру» (Київ); 1930 – нач. центр. лаб. Вінн. суперфосфат. з-ду; 1931–36 – у Держ. ін-ті з проектування з-дів хім. пром-сті «Ленгіпрохім»; 1936–45 – зав. лаб. Держ. ін-ту приклад. хімії; 1946–69 – гол. технолог, зав. технол. відділу Держ. спец. проект. ін-ту № 11; водночас проводив дослідж. у Радієвому ін-ті АН СРСР (усі – Ленінград), 1950–55 – зав. каф. спец. технології Ленінгр. технол. ін-ту. Під час евакуації від 1942 – наук. кер. Бондюж. хім. з-ду (нині м. Менделєєвськ, Татарстан, РФ). Осн. наук. дослідж. у галузі радіохім. вироб-ва. Займався визначенням фіз.-хім. властивостей і розробленням технологій отримання концентров. перекису водню. Під його кер-вом виконано понад 120 проектів нових хім. підпр-в. Опублікував одну з перших у СРСР монографій з технології отримання суперфосфату (1935). Автор посіб. «Основы химической технологии искусств активных элементов» (Москва, 1961).

Г. В. Самойленко

Стаття оновлена: 2010