Зінич Володимир Тихонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зінич Володимир Тихонович

ЗІ́НИЧ Володимир Тихонович (28. 07. 1926, с. Нижча Кропивна Ситківец., нині Немирів. р-ну Вінн. обл.) – етнограф. Чоловік Світлани, батько Олени Зіничів. Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Ордени «За мужність» 3-го ступ. (1999), «За заслуги» 3-го (2004) та 2-го (2008) ступ. Канд. істор. н. (1961). Закін. Одес. ун-т (1954). Працював від 1957 у ІМФЕ АН УРСР (Київ): від 1964 – ученим секр., 1970–73 – заст. дир. і зав. відділу етнографії; у Раді по вивченню продуктив. сил України (Київ): 1973–95 – ст. н. с. відділу проблем розвитку міст й розселення, 1996–2007 – пров. н. с. відділу регіон. проблем розселення. Наук. дослідж.: святковість та обрядовість укр. народу; етногр. музеєзнавство; екон., соц. та екол. проблеми розвитку міських і сільс. поселень України.

Пр.: Соціалістичні перетворення, паростки нового комуністичного в культурі та побуті робітників Радянської України. К., 1963; Свята та обряди Радянської України. К., 1971 (співавт.); Сучасні етнографічні процеси в Україні. К., 2004; Розселення в Україні: проблеми і перспективи. К., 2006 (співавт.); Регіональне розселення в Україні: стан і прогноз. К., 2007 (співавт.).

Літ.: Шидловський А. К. Сила його – у знаннях, професіоналізмі і справедливих вчинках // Трибуна. 2006. № 3–4; Наулко В. Людина, яка мужньо долає життєві перешкоди (До 80-річчя від дня народж. В. Т. Зінича) // НТЕ. 2006. № 5.

В. І. Наулко

Стаття оновлена: 2010