Зінич Олена Володимирівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зінич Олена Володимирівна

ЗІ́НИЧ Олена Володимирівна (22. 06. 1959, Одеса) – музикознавець, театрознавець, педагог. Дочка Володимира та Світлани Зіничів. Канд. мистецтознавства (2005). Чл. НСКУ (1998). Закін. Київ. муз. уч-ще ім. Р. Ґлієра (1980; кл. В. Подвали), консерваторію (1987; кл. Н. Горюхіної). Від 1980 працювала викл. муз.-теор. дисциплін у дит. муз. школах Києва, водночас 1991–93 – викл. Київ. пед. ін-ту. 1993–2000 – ред. Центру муз. інформації НСКУ (Київ), водночас 1995–99 – позаштат. оглядач відділу культури г. «Правда України». Від 2005 – в ІМФЕ НАНУ (Київ): від 2009 – н. с. відділу театрознавства та культурології. Наук. дослідж.: пластичність у музиці; франц. музика 19–20 ст.; інтеграція та взаємодія мист-в; балет. і пластич. театр; «contemporary dance»; сучасне виконав. мист-во.

Пр.: Пластичність в музиці: принципи виявлення та технологія // Молоде музикознавство: Наук. зб. Львів. муз. академії. 2002. Вип. 7; О трех типах пластичности в балетно-симфонической музыке М. Равеля // Культурологія та мист-во. К., 2003. Вип. 11; Генезис пластичності та специфіка її типологізації в музиці // Київ. музикознавство. 2004. Вип. 14; Пластичність як інтегративний фактор взаємодії музики і танцю в хореографічному втіленні музичної партитури в балеті // Студії мистецтвознавчі. 2006. Число 4; Пластичність в балетній музиці М. Равеля (в аспекті взаємодії мистецтв). К., 2009.

І. М. Сікорська

Стаття оновлена: 2010