ЗІ́НИЧ Олена Володимирівна (22. 06. 1959, Одеса) — музико­знавець, театро­знавець, педагог. Дочка Володимира та Світлани Зіничів. Канд. мистецто­знавства (2005). Член НСКУ (1998). Закін. Київське музичне училище ім. Р. Ґлієра (1980; кл. В. Подвали), консерваторію (1987; кл. Н. Горюхіної). Від 1980 працювала викл. муз.-теор. дисциплін у дит. муз. школах Києва, водночас 1991–93 — викладач Київ. пед. ін­ституту. 1993–2000 — ред. Центру муз. інформації НСКУ (Київ), водночас 1995–99 — позаштат. оглядач від­ділу культури г. «Правда України». Від 2005 — в ІМФЕ НАНУ (Київ): від 2009 — науковий спів­робітник від­ділу театро­знавства та культурології. Наукові дослідже­н­ня: пластичність у музиці; франц. музика 19–20 ст.; інтеграція та взаємодія мистецтв; балет. і пластич. театр; «contemporary dance»; сучасне виконав. мистецтво.