Зінов’єв Григорій Овсійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зінов’єв Григорій Овсійович

ЗІНО́В’ЄВ Григорій Овсійович (справж. – Радомисльський Овсій-Герш Аронович; 08(20). 09. 1883, м. Єлисаветград, нині Кіровоград – 25. 08. 1936, Москва) – більшовицький і радянський діяч. 1901 вступив до РСДРП, 1903 приєднався до більшовиків. Навч. у Берн. ун-ті, який 1906 залишив через рев. діяльність. 1917 – чл. ред. г. «Правда», делегат 1-го і 2-го Всерос. з’їздів рад. Як представник ЦК РСДРП(б) брав участь у підготовці скликання 1-го Всеукр. з’їзду рад у Харкові – одному із заходів РНК у боротьбі з УЦР. До 1926 – голова Петрогр. ради робітн. і солдат. депутатів (нині С.-Петербург). Під час Брест. переговорів 1918 єдиним із чл. ЦК РСДРП(б) виступив за негайне підписання миру. Водночас 1919–26 – голова виконкому Комінтерну. Сприяв розколу Незалеж. с.-д. партії Німеччини на з’їзді в м. Галле (1920) та прийняттю лівим її крилом рішення про вступ до Комінтерну й об’єднання з Комуніст. партією Німеччини. 1907–27 – чл. ЦК, 1921–26 – політбюро ЦК ВКП(б), Всерос. ЦВК і ЦВК СРСР. 1925 став одним із лідерів «нової опозиції», згодом – троцькіст.-зінов’єв. блоку. 1928 признач. ректором Казан. ун-ту (РФ). 16 грудня 1934 заарешт. і засудж. до 10-ти р. у справі «Моск. центру», 24 серпня 1936 йому винесено смерт. вирок у справі «Антирад. об’єднаного троцькіст.-зінов’єв. центру». Реабіліт. 1988.

О. Б. Кудлай

Стаття оновлена: 2010