Зінченко Володимир Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зінченко Володимир Петрович

ЗІ́НЧЕНКО Володимир Петрович (10. 08. 1931, Харків – 06. 02. 2014, Москва) – психолог. Син Петра, брат Тетяни Зінченків. Д-р психол. н. (1967), проф. (1968), акад. Рос. академії освіти (1992). Закін. Моск. ун-т (1953), де й працював 1960–82: від 1971 – засн. і зав. каф. психології праці й інж. психології; водночас 1969–84 – зав. відділу ергономіки НДІ тех. естетики (Москва); 1984–2009 – засн. і зав. каф. ергономіки Моск. ін-ту радіотехніки, електроніки і автоматики; водночас 1989–91 – заст. дир. Центру наук про людину, дир.-організатор Ін-ту людини РАН, заст. дир. Ін-ту філософії РАН (усі – Москва); 1998–2008 – засн. і зав. каф. психології Держ. ун-ту людини, науки і сусп-ва (м. Дубна Моск. обл.); від 2009 – зав. каф. психофізіології Держ. ун-ту «Вища школа економіки» (Москва). Акад.-секр. Відділ. психології і вікової фізіології Рос. академії освіти (1992–97). Віце-президент Т-ва психологів СРСР (1968–83). Наук. дослідж.: методологія і теорія психології, ергономіка, функціон. структура сприймання, пам’яті, рухових навичок.

Пр.: Методологические проблемы эргономики. 1974 (співавт.); За пределами зоны ближайшего развития. 1994; Человек развивающийся. Очерки российской психологии. 1994 (співавт.); Эргономика: человекоориентированное проектирование техники, программных средств и среды. 2001 (співавт.); Доверие в экономике и общественной жизни. 2010 (співавт.); усі – Москва.

Літ.: Серебряная М. Я. Академик В. П. Зинченко и его вклад у книжную культуру // Берковские чтения. Книжная культура в контексте международных контактов. Минск; Москва, 2015.

В. О. Маляко

Стаття оновлена: 2016