Зінченко Олександр Павлович — Енциклопедія Сучасної України

Зінченко Олександр Павлович

ЗІ́НЧЕНКО Олександр Павлович (06. 09. 1923, с. Левченкове Драбів. р-ну, нині Черкас. обл. – ?) – лікар-невролог. Д-р мед. н. (1970), проф. (1971). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Військ.-мор. мед. академію (Ленінград, нині С.-Петербург, 1945). Працював військ. лікарем; 1956–69 – викл. Військ.-мед. академії (Ленінград); 1969–79 – зав. каф. нерв. хвороб Укр. ін-ту удосконалення лікарів (Харків); 1979–90 – зав. відділу нейроінфекцій, 1990–93 – пров. н. с., від 1993 – консультант Ленінгр. НДІ дит. інфекцій. Наук. дослідження: демієлінізуючі хвороби, нейро- та бактеріал. інфекції.

Пр.: О закрытой черепно-мозговой травме без потери сознания // Военно-мед. журн. 1970. № 8 (співавт.); Рассеянный склероз и энцефаломиелит (этиология, патогенез, лечение). Ленинград, 1973; Сотрясение головного мозга легкой степени. Ташкент, 1980 (співавт.); Бактериальные менингиты у детей. 2003 (співавт.).

Статтю оновлено: 2010
Цитувати статтю
В. Д. Деменко . Зінченко Олександр Павлович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=16244 (дата звернення: 08.03.2021).