Зіньків

ЗІНЬКІ́В — місто Полтавської області, райцентр. Міськраді під­порядк. села Гусаки, Дубівка, Пилипенки, Сиверинівка, Хмарівка. Знаходиться на р. Ташань (бас. Дні­пра), за 80 км від Полтави та за 33 км від залізнич. ст. Гадяч. Площа 11 км². Насел. 10 393 особи (2001, складає 92,6 % до 1989), пере­важно українці. Вперше зга­дано у писем. джерелах під 1604. По­значений на карті серед. 17 ст. франц. фортифікатора Ґ. де Боплана. Князь І. Вишневецький надав З. Маґдебур. право. На поч. 17 ст. засн. зіньків. фортецю (на­прикінці 18 ст. занепала, залишки земляних валів зникли у 19 ст.). Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1648–49 та від 1687 — сотен­не містечко Гадяц. полку, 1649–62 та 1672–87 — Полтав. полку. 1662–72 — центр Зіньків. полку. 1654 тут жили сотник, 2 отамани, осавул, 2 писарі, війт, бурмистр, 400 козаків, селяни і міщани. У серед. 18 ст. імператриця Єлизавета від­дала геть­манові К. Ро­зумовському на булаву 203 зіньків. селян. господарства. Після остаточ. ліквідації полк. устрою 1781 З. став повіт. містом Черніг. намісництва. 1783 у ньому налічувалося 1089 дворів і 7212 жит., діяло 7 церк.-парафіял. шкіл. Від 1796 — у складі Малорос., від 1802 — Полтав. губ. 1805 у З. мешкало 6707, 1863 — 9810 осіб. У 2-й пол. 19 ст. функціонували 9 церков, повіт. училище, жін. прогімназія, 2 жін. пансіони, пошт. станція, щороку від­бувалося 5 ярмарків. 1910 у місті працювали завод штуч. мінерал. вод, водяний і вальцевий млини, просорушка, олійниця, миловар. завод, ковбас. цех, друкарня, мех. майстерня. 1912 від­крито чол., 1915 — жін. гімназії, 1920 — індустр.-тех. школу. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Зіньківчани потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. 1926 у З. — 10 905, 1939 — 8793 жит. Під час нім.-фашист. окупації (9 жовтня 1941 — 6 вересня 1943) у місті діяла під­піл. група. У 1-й пол. 19 ст. З. — знач. осередок пере­бір. ткацтва. Тут виготовляли святк. яскраво-червоні й зелені плахти, запаски, крайки, килими з рослин. орнаментацією, очіпки з сатину, вишивані вироби. Були роз­винуті деревооб­робництво, гончарство, виробництво пишних різьблених іконостасів, різьблених меблів. У 1920-х рр. діяло вишивал. товариство «Надія ку­старя», від 1927 — текс­тил.-вишивал. промартіль «Делегатка», у повоєн­ні роки — ф-ка худож. виробів «Україна» (від 1971 — у системі вироб.-худож. обʼ­єдн. «Полтавчанка»). Гол. під­приємства: ЗАТ «Зіньків. комбікорм. завод», ТОВ «Зіньків. цегла». У 1950–80-х рр. досить потужними були консервний і молочний заводи. У місті — 2 заг.-осв. навч. заклади І–ІІІ, 1 — І–ІІ ступ., 2 дитсадки, дит. муз. та спорт. (з гандболу) школи, аграр. ліцей, ПТУ, Будинок дит. та юнац. творчості, станція юних техніків, дит. будинок-інтернат; Будинок культури, кінотеатр, центр. рай. б-ка, Зіньківський історичний музей; центр. рай. лікарня; від­діл. 6-ти банків. Є 3 парки від­починку, березовий гай (24,38 га). Реліг. громади: УПЦ МП, євангел. християн-баптистів, християн. віри євангельської, адвентистів сьомого дня. Виходить г. «Голос Зіньківщини». Памʼятки архітектури: будинок купця І. Воздвиженського в стилі ран­нього романтич. модерну з елементами готики (1897), земська лікарня (нині ЛОР-від­діле­н­ня, кін. 19 ст.), Нар. дім (нині спорт. школа, 1910), будинок дворян. зі­бра­н­ня (нині аптека й оща­дбанк), чол. гімназія (нині заг.-осв. школа № 2, обидва — 1912), будинок для крамниць дріб. торговців (нині істор. музей, 1914). Встановлено памʼятники Т. Шевченку, воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, памʼятний знак на честь 400-річчя міста. Серед видат. уродженців — поет 2-ї пол. 18 ст. Інок Яків, художники серед. 18 ст. І. Григорович і Г. Кравчук, етно­граф, літературо­знавець, археолог 19 ст. О. Терещенко, чл. Кирило-Мефодіїв. товариства педагоги І. Пасяда та М. Савич; брати: поет, літературо­знавець, пере­кладач Микола, ботанік, академік АН УРСР Дмитро, гідробіо­лог Костянтин, поет, пере­кладач Михайло (М. Орест) Зерови; фахівець у галузі енергетики, чл.-кор. НАНУ М. Кулик, вчений лікар-онколог В. Мосієнко; письмен­ник, культ.-осв. діяч Д. Нитченко, його дочка радіожурналістка, письмен­ниця Леся Богуславець; актор і режисер Д. Ровинський, композитор П. Батюк, майстриня худож. вишивки А. Батрак; лікар, громад.-політ. діяч О. Богаєвський; церк. діяч Іоан (І. Деревʼяненко); Герої Рад. Союзу О. Баленко та О. Пшеничко. З містом повʼязані життя та діяльність письмен­ників Остапа Вишні, В. Вражливого, С. Гаєвського, П. Захарченка, М. Родька, Григора Тютюн­ника, І. Цюпи, О. Мусієнка, М. Романівської, М. Олійника, кобзаря О. Говтваня, лікаря і громад. діяча І. Петровського, словац. літературо­знавця М. Неврлого.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю