Зіньківский Костянтин Максимович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зіньківский Костянтин Максимович

ЗІНЬКІ́ВСЬКИЙ Костянтин Максимович (псевд. – Р. Зїньківський; 17(29). 05. 1873, м. Бердянськ, нині Запоріз. обл. – 28. 05. 1959, там само) – поет. Закін. Феодосій. учит. ін-т (нині АР Крим; 1892). Учителював на Пд. України та в Молдові. Від 1926 – у Бердянську: зав. 3-ї Укр. труд. 7-річ. школи ім. І. Франка, від 1929 – викл. математики Пед. технікуму, 1931–34 – інструктор-методист Рай. відділу нар. освіти, 1938–41 і 1944–45 – викл. Пед. ін-ту, 1946–52 – у школах міста. Опублікував низку переспівів з Г. Гайне та власні твори: поему «Плач Ярославны» (ж. «Заря», Москва, 1906, № 1/2), вірші «Сонце правди» (ж. «Рідний край», К.,1907, № 13), «Прийде час» (там само, 1909, № 3), «Весняний ранок» (там само, № 11), казку «Морська царівна» (ж. «Молода Україна», К., 1908, № 8), у яких звучать мотиви боротьби за свободу і краще майбутнє. Переклав «Слово о полку Ігоревім» («Дума про похід Ігорів», Катеринослав, 1907; опубл. також у зб. «“Слово о плъку Игоревѣ” та його поетичні переклади і переспіви», К., 1967). Автор праць з методики викладання та краєзнавства.

Літ.: Пінчук С. Багатотрудне і змістовне // Рад. освіта. 1968, 10 лют.

Н. І. Моісеєнко, Л. Ф. Ноздріна

Стаття оновлена: 2010