Злобін Микола Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Злобін Микола Миколайович

ЗЛО́БІН Микола Миколайович (1874–1933) – військовик. Закін. Мор. корпус (С.-Петербург, 1894). Служив на Балт. флоті. Учасник 1-ї світ. війни. Капітан 1-го рангу (від 1916). На поч. 1918 приїхав до Києва, служив у Мін-ві мор. справ уряду УНР. Від квітня 1918 – товариш мор. міністра УНР, згодом – Української Держави. У квітні 1919 признач. Міністром мор. справ УНР. Формував дивізію мор. піхоти: 1-й полк мор. піхоти – на Покутті, 2-й – у м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельн. обл.), 3-й – у м. Броди (нині Львів обл.); включив її до складу армій. групи генерала М. Омеляновича-Павленка. Після ліквідації Мін-ва мор. справ у вересні 1919 очолив Гол. упр. ВМФ Військ. мін-ва УНР, у березні 1920 – Гол. воєнно-мор. управу. Від травня 1920 – нач. флот. напівекіпажу в Києві, який реорганізовано в курінь мор. піхоти, а на поч. червня – в екіпаж бронепоїзда «Чорноморець» (його ком-р). 21 листопада 1920 бронепоїзд прикривав відступ укр. частин за р. Збруч. 6 вересня 1921 звільнений з Армії УНР. Ймовірно, перебував у таборах для інтернованих у Польщі, де й проживав після їхньої ліквідації.

Літ.: Мамчак М. Флотоводці України. Снятин, 2005.

ДА: Центр. держ. арх. вищих органів влади та упр. України. Ф. 1075, оп. 2, спр. 557.

С. Х. Литвин

Стаття оновлена: 2010