Злочинність

ЗЛОЧИ́ННІСТЬ  — суспільно небезпечне явище, яке охоплює всю сукупність посягань на суспільні відносини, що охороняються кримінальним законодавством у певному просторі й часі. Поняття «З.» відображає статистично узагальнену множину конкрет. злочин. подій (у кримінальному праві) або саме існування її як об’єктивно діючого суспільно небезпеч. явища (у кримінології). Воно є ключовим як у практиці притягнення винних осіб до відповідальності юридичної, так і при здійсненні запобіж. заходів з метою усунення або нейтралізації причин і умов скоєння злочинів. У системі З. окремі злочини необхідно розглядати на рівні єдності особливого і загального. Рівень З. — її кількісно-якісна характеристика, яку вимірюють у коефіцієнтах, обчислюваних у розрахунку злочинів або злочинців на 1000, 10 000 або 100 000 осіб насел.; структура — співвідношення видів (груп) злочинів, класифіков. за кримінал.-правовими чи кримінол. ознаками; динаміка — поточні зміни її рівня та структури за певний період часу. Додатк. показниками З. виступають обсяг і характер прямої чи непрямої шкоди від злочинів, завданої індивідууму, суспільству, державі. Загалом З. характеризується стійкістю нігіліст. ставлення до кримінал.-правових заборон, більшою чи меншою рецидивністю, організованістю. За сучас. умов серед найактуальніших проблем суспільно-держ. безпеки комплексна системат. боротьба зі З. у різних країнах за заг. значущістю посідає 2–3 місця. Необхідність знач. посилення боротьби зі З. підтримують усі правосвідомі чл. суспільства. Більшість політиків на шляху до влади також називає першочерг. завданням зниження рівня З. Це заг.-людська проблема, пов’язана зі знач. ускладненням, а часто й погіршенням умов життя, екол. середовища, психіч. здоров’я людей, розмиванням морал. цінностей тощо. До поширених причин З. належать також тіньова економіка, корупція, пияцтво, наркоманія, проституція та ін. Складовими частинами заг. З. є жін. З. і З. неповнолітніх, які тісно пов’язані між собою та мають певні особливості, зумовлені їхнім віковим, соц.-психол. і біол. статусом. Важливе значення для зниження заг. рівня З. мають вивчення умов вибору антигромад. форм поведінки; пошук ефектив. форм боротьби з нелегал. бізнесом, корупцією та організов. З.; розроблення концептуал. основ ранньої профілактики З.; врахування психол. механізмів формування особистості неповноліт. злочинців, які утворюють безпосеред. резерв поповнення т. зв. злочин. світу тощо. Заг. стратегія боротьби зі З. в Україні ґрунтується на координації правоохорон. діяльності щодо припинення правопорушень і злочинів та запобіганні їм із залученням до цієї роботи громадськості та на посиленні правового виховання усіх верств населення. Заходи боротьби зі З. передбачені у відповід. держ. програмах. Гол. держ. структури з реалізації цих заходів — судово-слідчі та прокурор. органи, МВС, СБУ.

Завантажити статтю