Злочинність - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Злочинність

ЗЛОЧИ́ННІСТЬ – суспільно небезпечне явище, яке охоплює всю сукупність посягань на суспільні відносини, що охороняються кримінальним законодавством у певному просторі й часі. Поняття «З.» відображає статистично узагальнену множину конкрет. злочин. подій (у кримінальному праві) або саме існування її як об’єктивно діючого суспільно небезпеч. явища (у кримінології). Воно є ключовим як у практиці притягнення винних осіб до відповідальності юридичної, так і при здійсненні запобіж. заходів з метою усунення або нейтралізації причин і умов скоєння злочинів. У системі З. окремі злочини необхідно розглядати на рівні єдності особливого і загального. Рівень З. – її кількісно-якісна характеристика, яку вимірюють у коефіцієнтах, обчислюваних у розрахунку злочинів або злочинців на 1000, 10 000 або 100 000 осіб насел.; структура – співвідношення видів (груп) злочинів, класифіков. за кримінал.-правовими чи кримінол. ознаками; динаміка – поточні зміни її рівня та структури за певний період часу. Додатк. показниками З. виступають обсяг і характер прямої чи непрямої шкоди від злочинів, завданої індивідууму, сусп-ву, державі. Загалом З. характеризується стійкістю нігіліст. ставлення до кримінал.-правових заборон, більшою чи меншою рецидивністю, організованістю. За сучас. умов серед найактуальніших проблем сусп.-держ. безпеки комплексна системат. боротьба зі З. у різних країнах за заг. значущістю посідає 2–3 місця. Необхідність знач. посилення боротьби зі З. підтримують усі правосвідомі чл. сусп-ва. Більшість політиків на шляху до влади також називає першочерг. завданням зниження рівня З. Це заг.-людська проблема, пов’язана зі знач. ускладненням, а часто й погіршенням умов життя, екол. середовища, психіч. здоров’я людей, розмиванням морал. цінностей тощо. До поширених причин З. належать також тіньова економіка, корупція, пияцтво, наркоманія, проституція та ін. Складовими частинами заг. З. є жін. З. і З. неповнолітніх, які тісно пов’язані між собою та мають певні особливості, зумовлені їхнім віковим, соц.-психол. і біол. статусом. Важливе значення для зниження заг. рівня З. мають вивчення умов вибору антигромад. форм поведінки; пошук ефектив. форм боротьби з нелегал. бізнесом, корупцією та організов. З.; розроблення концептуал. основ ранньої профілактики З.; врахування психол. механізмів формування особистості неповноліт. злочинців, які утворюють безпосеред. резерв поповнення т. зв. злочин. світу тощо. Заг. стратегія боротьби зі З. в Україні ґрунтується на координації правоохорон. діяльності щодо припинення правопорушень і злочинів та запобіганні їм із залученням до цієї роботи громадськості та на посиленні правового виховання усіх верств населення. Заходи боротьби зі З. передбачені у відповід. держ. програмах. Гол. держ. структури з реалізації цих заходів – судово-слідчі та прокурор. органи, МВС, СБУ.

Літ.: Лунеев В. В. Преступность XX века. Мировой криминологический анализ. Москва, 1997; Лановенко І. І., Мельник П. В. Кримінологія. К., 1998; Литвак О. М. Державний вплив на злочинність: Кримінал.-правове дослідж. К., 2000; Моісеєв Є. М. Кримінологія: Навч. посіб. К., 2006.

І. П. Лановенко

Стаття оновлена: 2010