Змієнко Всеволод Юхимович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Змієнко Всеволод Юхимович

ЗМІЄ́НКО Всеволод Юхимович (16(28). 10. 1886, Одеса – 30. 10. 1938, Варшава) – військовик. Батько Г. Змієнко-Сенишин. Генерал-хорунжий Армії УНР. Закін. Одес. піхотне юнкер. уч-ще (1906), офіцер. артилер. школу (1912), Микол. академію Генштабу (1914). Під час 1-ї світ. війни – ком-р батальйону, від 1916 – ст. ад’ютант штабу 39-го армій. корпусу на Пд.-Зх. фронті, полковник. В укр. війську від 1917: начштабу Одес. гайдамац. дивізії, пом. коменданта Одещини, голова демобілізац. комісії УНР в Таврії, на Херсонщині, Катеринославщині; за Гетьманату 1918 – пом. начштабу 3-го Херсон. корпусу; в Армії УНР – начштабу Пд.-Сх. групи військ у р-ні Одеси, 1-ї стрілец. дивізії, Окремого корпусу УСС, від 1920 – начштабу 6-ї стрілец. Січової дивізії, що побл. Замостя зупинила наступ 1-ї Кінної армії С. Будьонного на Варшаву. Від того ж року – у таборах для інтернов. у Польщі. 1922–24 – викл. академ. курсів Генштабу Армії УНР у м. Каліш, від 1927 – нач. секції розвідки і контррозвідки штабу Міністра військ. справ Держ. центру УНР в екзилі. Засн. і голова (від 1931) Укр. військ.-істор. т-ва, редколегії військ.-істор. ж. «Табор». Брав активну участь у діяльності Укр. клубу в Варшаві (1924–35). Автор спогадів і низки статей з історії укр. визв. змагань.

Літ.: Змієнко Всеволод Юхимович: Некролог // Діло. 1938. Ч. 243; Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007; Генералітет укр. визв. змагань.

М. Р. Литвин, К. Є. Науменко, О. М. Колянчук

Стаття оновлена: 2010