Зміїв - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зміїв

ЗМІЇ́В (1976–90 – Готвальд) – місто Харківської області, райцентр. Міськраді підпорядк. с-ще Вирішальний. Знаходиться на правому березі р. Сівер. Донець (притока Дону), при впадінні в неї р. Мож, за 42 км від Харкова. Пл. 14,8 км2. Насел. 16 976 осіб (2001, складає 84,5 % до 1989), переважно українці. Залізнична станція. Перші писемні згадки про З. припадають на 12 ст. у зв’язку з походом новгород-сівер. князя Ігоря Святославича проти половців. Під час монголо-татар. навали місто було зруйноване. У документах 16 та поч. 17 ст. згадуються Зміїв. сторож. пост, Зміїве городище та Зміїв курган. 1648 побл. З. закладено Зміїв. Микол. козачий монастир (був скарбницею, мав 6 тис. дес. землі та чисел. споруди; 1668 перенесений вниз за течією Сівер. Дінця, 1788 зруйнований за наказом Катерини ІІ). 1654–56 засн. зміїв. фортецю, яка мала 7 великих чавун. гармат; її оточували 2 вали та розгалужена мережа підзем. ходів. Внаслідок татар. нападів 1688, 1689, 1692 і 1736 З. зазнав великих руйнувань. 1669–1765 – сотенне м-ко Харків. полку. Козаки З. брали участь в антикріпосниц. повстанні під проводом С. Разіна та у Булавін. повстанні 1707–09. У 1764–65 побл. З. діяли гайдамац. загони. Від 1797 – місто, центр Зміїв. пов. Слобід.-Укр. губ., від 1835 – Харків. губ. 1732 тут мешкало 1474, 1833 – 4408, 1897 – 4650, 1912 – 6543 особи. На поч. 1860-х рр. у З. щорічно збиралося 4 ярмарки. Наприкінці 19 ст. у місті діяли папер. ф-ка, деревооброб., бричк., спирт. і цегел. з-ди, 2 смолокурні. 1861 створ. жін. прогімназію з 6-річ. терміном навчання на 120 осіб (від 1910 – 8-класна г-зія для хлопчиків і дівчаток). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від 1923 – райцентр Харків. округи (від 1932 – Харків. обл.). Від 1928 – смт. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (померло 362 особи), зазнали сталін. репресій. Від 22 жовтня 1941 до 17 серпня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. Від 1948 – місто. 1976–90 носило ім’я чехо-словац. комуніст. і держ. діяча К. Ґотвальда. Гол. підпр-ва: ЗАТ «Маяк», Зміївський машинобудівний завод ВАТ «Автрамат», ТОВ «“Кронекс-Україна” Зміївська паперова фабрика», Зміїв. енергомех. з-д, держлісгосп. У З. – 2 заг.-осв. школи, 3 дитсадки; рай. Будинок культури, центр. рай. і міська б-ки, Зміївський краєзнавчий музей; центр. рай. лікарня, протитуберкульоз. диспансер, СЕС, геріатр. пансіонат; відділ. 9-ти банків. Виходять газети «Вісті Зміївщини», «Зміївський кур’єр», «Енергетик». Функціонують телерадіокомпанія «Зміїв-ТБ», рай. радіомовлення. Реліг. громади: 2 – УПЦ МП, християн віри євангельської, євангел. християн-баптистів, адвентистів сьомого дня, свідків Єгови. Тут виявлено рештки 2-х поселень черняхів. культури. Встановлено пам’ятники Т. Шевченку, воїнам, які загинули під час 2-ї світ. війни, погруддя двічі Героя Рад. Союзу З. Слюсаренка, пам’ятні знаки воїнам-афганцям, ліквідаторам аварії на ЧАЕС, жертвам голодомору. У З. народилися фізики М. Багацький і В. Чурилов, фахівець у галузі буд-ва, математик М. Мироненко, правознавець В. Сливицький; живописець О. Виєзжев; тренер (стрільба з лука) В. Сердюк, спортсмен (сучасне п’ятиборство) І. Дерюгін; Герої Рад. Союзу З. Слюсаренко, П. Бублій, М. Чепур, І. Волк (льотчик-космонавт СРСР).

Літ.: Змиев: Сб. документов и материалов. Х., 1992.

А. Ф. Гацько, В. Б. Чупулов

Стаття оновлена: 2010