КРИЦИ́НСЬКИЙ Валеріан (15. 04. 1852, с. Королин, нині Мостиського ра­йону Львівської обл. — 06. 03. 1929, Краків) — живописець, кераміст і педагог. Член Спілки польських художників у Львові (1899), мистецького товариства «Ziarno» (1903). Закінчив Реалістичну школу у Льво­ві, на­вчався у Краківській школі образотворчого мистецтва (1872–75, у Ф. Шиналевського і В. Лущкевича), Ві­денській академії мистецтв (1875) та Художньо-промисловій школі (1870–79). Працював 1880–98 у Коломиї (нині Іва­но-Франківської обл.), де керував Керамічною (1885–91) та Художньо-промисловою (1895–98) школами, професор рисунку у гімназії (1880–95); професор Львівської художньо-промислової школи (1898–1916). Брав участь у міських, кра­йових ви­ставках від 1877. Малював олією, акваре­л­лю, гуаш­шю, туш­шю порт­рети, краєвиди та алегоричні композиції у стилі пізнього ро­мантизму, реалістичні деталізовані побутові сцени з життя українських селян Поку­т­тя, стилізовані етюди квітів.

Ви­конав роз­писи: в Коломиї — у греко-католицькій церкві св. Михаїла (1885–94, спів­автори С. Дачинський, С. Дембіць­кий, після 1946 пере­мальовано) та будинку Ощадної каси (1894–96, архітектор Д. Кричковський); у Львові — у театрі опери та балету імені С. Крушельницької: композиція «Старовин­на музика» (1900), 10 імітацій камей з алегоричними сценами на галереях першо­го балкону глядацького залу (спів­­автор Г. Кюн); у каплиці Милосердного Христа у римо-католицькій катедрі — фреску «Воскресі­н­ня юнака з Наїма» (1904). Проектував і виконував керамічні вироби зі стилізованими народними орнаментами — плитки фриза на вежі будинку товариства «Сокіл» (Коломия, 1895, архітектор Д. Кричковський), вази і тарелі (1893–97), конкурсний проект па­мʼятника А. Міцкевичу в Коломиї (1898), килими для Ткацького товариства у Глинянах на Львівщині (1902), шпалери, театральні завіси, вишивки, листівки (1899–1902); ілюстрації для ви­да­н­ня «Керамічні форми та орнаменти з народних виро­бів Поку­т­тя» (1898–99). Ілюстру­вав львівські журнали «Ognisko Domowe» (1884) і «Nasz Kraj» (1907). У книзі «Натурні та орнаментальні рисунки й декоративний живопис» (Л., 1926) виклав власну методику на­вча­н­ня рисунку на основі ви­вче­н­ня виробів народного мистецтва та етюдів з натури. Окремі полотна зберігаються у Львівському історичному музеї, Львівській галереї мистецтв.