Знаки для товарів і послуг

ЗНА́КИ ДЛЯ ТОВА́РІВ І ПО́СЛУГ — зареєстровані в установленому порядку по­значе­н­ня, за якими товари та послуги одних юридичних або фізичних осіб від­різняють від однорідних товарів і послуг інших юридичних або фізичних осіб. Такими по­значе­н­нями можуть бути слова, літери, цифри, комбінації кольорів тощо. З. д. т. і п., або торг. марки чи товарні знаки (ТЗ), виконують чотири осн. функції: вирізне­н­ня товару або послуги серед ін. подібних, що пере­бувають у цивіл. обороті; вказівка на походже­н­ня товару чи послуги; від­знака певної їхньої якості; рекламува­н­ня. У між­нар. практику за­проваджено колективні та сертифікатні ТЗ. Колективні ТЗ належать групі або асоц. під­приємств, що мають виключне право користуватися ними. Їх за­стосовують для по­значе­н­ня характер. властивостей продуктів, напр., на від­повід­ність певним стандартам якості. Сертифікатні ТЗ мають те ж саме при­значе­н­ня, але використовують їх не тільки чл. певної групи або асоц. під­приємств, а й ін. під­приємства за умови дотрима­н­ня встановлених вимог.

Роль і значе­н­ня ТЗ у між­нар. екон. й госп. практиці засвідчує той факт, що вже 1883 фабричні знаки включено до Париз. конвенції про охорону пром. власності як один із найважливіших її обʼєктів. 1891 укладено Мадрид. угоду про між­нар. реєстрацію знаків. На дипломат. конф. у Женеві 1994 Україна під­писала Договір про закони щодо товар. знаків, який повинен забезпечити гармонізацію законодавства у даній сфері й значно спростити їхню реєстрацію у ін. країнах. В УРСР правове регулюва­н­ня від­носин, що складалися у процесі створе­н­ня і викори­ста­н­ня ТЗ, належало до компетенції заг.-союз. органів. Нині їхню правову охорону здійснюють від­повід­но до норм Цивіл. кодексу України (2003), Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (1993) й ін. нормат.-правових актів, які регулюють від­носини у цій сфері (їхнє осн. зав­да­н­ня — індивідуалізація товарів і послуг певними по­значе­н­нями). Цей закон своїм змістом від­повід­ає осн. вимогам Всесвіт. організації інтелектуал. власності. По­значе­н­ня певних товарів або послуг ТЗ накладає на його власника від­повід­ні зобовʼяза­н­ня, дисциплінує виробника та особу, що надає послуги. Широке їхнє впровадже­н­ня сприяє істот. під­вищен­ню якості продукції — знач. спектра якіс. характеристик товару, по­знач. знаком певного виробника (тех. рівень і зовн. ви­гляд товару, якість кон­структив. ріше­н­ня та виготовле­н­ня продукції, її мала матеріаломісткість і енерго­економічність тощо). ТЗ без­посередньо впливають на тех. роз­виток країни через ін­новації, необхідні для по­стій. забезпече­н­ня якості товарів і послуг. Чинне законодавство не містить під­став або критеріїв, за якими те чи ін. по­значе­н­ня можна ви­знати ТЗ, а лише чітко встановлює, які по­значе­н­ня не можуть ними бути. Ці по­значе­н­ня поділяють на чотири групи. Першу становлять символи, по­значе­н­ня, від­знаки, що мають офіційно ви­знане значе­н­ня для держави чи су­спільства: держ. герби, прапори та емблеми; офіц. назви держав; емблеми, скорочені або повні найменува­н­ня між­нар. між­уряд. організацій; офіц. контрол., гарантійні та пробірні кле­йма, печатки; нагороди та ін. від­знаки. До другої групи належать по­значе­н­ня, що або не мають від­мін­ностей або є заг.-вживаними як по­значе­н­ня товарів і послуг певного виду; лише вказують на вид, якість, кількість, властивості, при­значе­н­ня, цін­ність, місце і час виготовле­н­ня чи збуту товарів (на­да­н­ня послуг); не ви­знані знаками, оскільки можуть ввести в оману споживача щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар чи надає послугу. До третьої групи від­носять ТЗ тотожні або схожі на­стільки, що їх можна сплутати із раніше зареєстров. чи заявленими на реєстрацію в Україні на імʼя ін. особи для однорід. товарів і послуг; ТЗ ін. осіб, які пере­бувають під охороною без реєстрації на під­ставі між­нар. договорів, учасником яких є Україна; фірмові найменува­н­ня, що ві­домі в Україні й належать ін. особам, які отримали право на них до дати по­да­н­ня до центр. органу виконав. влади України з питань науки та інтелектуал. власності заявки стосовно однорід. товарів і послуг; найменува­н­ня місць походже­н­ня товарів, окрім випадків, коли вони включені до ТЗ як елементи, що не охороняються, і зареєстров. на імʼя осіб, які мають право використовувати такі найменува­н­ня; сертифікац. знаки, зареєстров. в установленому порядку. Четверту групу становлять по­значе­н­ня, що під­падають під чин­ність ін. законів і від­творюють пром. зразки, права на які належать в Україні ін. особам; назви ві­домих в Україні творів науки, літ-ри і мистецтва, цитати й персонажі з них, твори мистецтва та їхні фрагменти без згоди власників автор. права або їхніх правона­ступників; прі­звища, імена, псевдоніми та похідні від них, порт­рети і факсиміле ві­домих в Україні осіб без їхньої згоди. Правову охорону надають ТЗ, що не суперечать сусп. інтересам, принципам гуман­ності й моралі та на які не поширені під­стави для від­мови в правовій охороні, встановленій Законом «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Обʼєктом ТЗ можуть бути словесні, зображал., обʼємні та ін. по­значе­н­ня або їхні комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи шляхом їхнього по­єд­на­н­ня. Право власності на ТЗ засвідчує спец. свідоцтво, строк дії якого становить 10 р. від дати по­да­н­ня заявки до центр. органу виконав. влади України з питань науки та інтелектуал. власності. Його продовжують за клопота­н­ням власника, по­даним протягом остан. року дії, щоразу на 10 р. Право на одержа­н­ня свідоцтва має будь-яка особа, обʼ­єд­на­н­ня осіб або їхні правона­ступники. Для його отрима­н­ня необхідно подати до центр. органу виконав. влади України з питань науки та інтелектуал. власності заявку. Іноз. й ін. особи, які проживають або по­стійно пере­бувають поза межами України, у від­носинах із цим органом реалізують свої права через пред­ставників у справах інтелектуал. власності. Заявка, складена українською мовою, повин­на стосуватися лише одного ТЗ і включати заяву про його реєстрацію; від­повід­не зображе­н­ня по­значе­н­ня; пере­лік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупов. за Між­нар. класифікацією товарів і послуг для реєстрації знаків (закріплена Ніц­цькою угодою 1957). По­дана заявка під­лягає екс­пертизі у центр. органі виконав. влади України з питань науки та інтелектуал. власності. Якщо результат позитивний, даний орган ухвалює ріше­н­ня про реєстрацію ТЗ, надсилає його заявнику, публікує у своєму офіц. бюлетені ві­домості про видачу свідоцтва, а також здійснює держ. реєстрацію. Будь-яке ріше­н­ня щодо заявки може бути оскаржене в апеляц. раді цього органу, а ріше­н­ня ради — в суді. Свідоцтво на ТЗ надає його власникові виключне право користуватися і роз­поряджатися знаком на свій роз­суд та в будь-який спосіб, що не суперечить законодавству. Якщо ТЗ належить кільком власникам, правила користува­н­ня ним регламентує обопіл. угода між власниками. У разі її від­сутності кожен із спів­власників має право користуватися ТЗ на свій роз­суд, але жоден з них не має права видавати до­звіл (ліцензію) на його викори­ста­н­ня та пере­давати право власності на знак ін. особі без згоди решти спів­власників свідоцтва. Власник свідоцтва має право заборонити ін. особам використовувати зареєстров. ТЗ без його до­зволу. Право власності на ТЗ на під­ставі договору може бути пере­дано будь-якій особі, яка стає правона­ступником власника свідоцтва. Пере­дача права власності заборонена, якщо це може ввести в оману споживача щодо товару (послуги) або особи, яка виробляє товар чи надає послугу. Субʼєкту права власності на ТЗ належить право видавати до­звіл (ліцензію) будь-якій ін. особі на викори­ста­н­ня знака на під­ставі т. зв. ліцензій. договору. В ньому повин­на бути перед­усім перед­бачена умова, за якою ліцензіат бере на себе зобовʼяза­н­ня не допускати зниже­н­ня якості товарів і послуг. Ліцензіар, у свою чергу, повинен здійснювати контроль за дотрима­н­ням цієї умови. Припиняє чин­ність свідоцтва або ви­знає його недійсним апеляц. рада центр. органу виконав. влади України з питань науки та інтелектуал. власності, зокрема у випадку невід­повід­ності зареєстров. ТЗ умовам на­да­н­ня правової охорони; наявності у свідоцтві елементів зображе­н­ня знака та пере­ліку товарів і послуг, яких не було в заявці. Від­повід­но до законодавства ТЗ в іноз. державі може зареєструвати будь-яка особа. Якщо реєстрацію знака в іноз. державі здійснюють від­повід­но до Мадрид. угоди про між­нар. реєстрацію товар. знака, заявку подають через центр. орган виконав. влади України з питань науки та інтелектуал. власності. Захист прав на ТЗ здійснюють в адм., змішаному або судовому порядках. Поруше­н­ням прав власника свідоцтва є будь-яке посяга­н­ня на них з боку третіх осіб. На вимогу власника таке поруше­н­ня повин­но бути припинене, а заподіяні майнові чи морал. збитки — від­шкодовані порушником. Власник свідоцтва на ТЗ має право вимагати усуне­н­ня з товару чи його упаковки незакон­но викори­станого знака або по­значе­н­ня. Протиправно виготовлене зображе­н­ня знака або по­значе­н­ня знищують на вимогу власника свідоцтва. Вимагати поновле­н­ня порушених прав власника свідоцтва має право також особа, яка використовує ТЗ на під­ставі ліцензій. договору, якщо інше не перед­бачене договором. Суди, від­повід­но до їхньої компетенції, роз­глядають спори про встановле­н­ня власника свідоцтва, укла­да­н­ня та викона­н­ня ліцензій. договорів, поруше­н­ня майнових прав власника свідоцтва, а також повʼязані з охороною прав на ТЗ.

Літ.: Пі­до­пригора О. А., Пі­до­пригора О. О. Право інтелектуальної власності України. К., 1998; Шишка Р. Б. Охорона права інтелектуальної власності. Авторсько-правовий аспект. Х., 2002.

В. П. Нагребельний

Завантажити статтю