Знам’янка

ЗНА́МʼЯНКА — місто обласного значе­н­ня Кірово­градської області, райцентр. Міськраді під­порядк. Знамʼянська Друга селищна рада (смт Знамʼянка Друга та с. Водяне). Знаходиться за 40 км від обл. центру, на вододілі басейнів Інгулу, Інгульця та Тясмина. Площа 14,8 км². Насел. 29 234 особи (2001, складає 92 % до 1989): українців — 87,7 %, росіян — 10,3 %, білорусів — 0,3 %, молдаван — 0,3 %. Залізнич. вузол (пере­хрестя магістралей Київ–Миколаїв, Київ–Дні­пропетровськ, Кременчук–Кірово­град). Через місто проходять між­нар. автомобіл. траса Київ–Луганськ–Ізварине, автошляхи Київ–Донецьк, Кишинів–Полтава. Є джерела мінерал. вод, на базі яких діє фізіотерапевт. лікарня. З. виникла 1869 як залізнична станція водночас із від­кри­т­тям руху по­їздів на лінії Одеса–Харків. Свою назву станція отримала від сусід. села (нині Знамʼянка Друга). У часи татар. набігів на Київщину та Поді­л­ля побл. проходив Чорний шлях. У навколиш. лісі (Чорному) кочівники зосереджувалися перед подальшими нападами. 1764–82 означе­н­ня «чорний» за­стосовували також до знач. тер. ниніш. Знамʼян. р-ну, яка входила до військ. поселень Чорного гусар. полку. Саме серед Чорного лісу й були побудовані вокзал і контор. споруди. 1873 тут роз­почато рух по­їздів на новозбудованій ділянці З.–Миколаїв, 1876 — до Фастова. Тривалий час З. була станцією 3-го класу, її депо спочатку налічувало 4 паровози. 1883 тут завершено спорудже­н­ня нового приміще­н­ня депо. Від­тоді в ньому було 29 паровозів і працювало 92 особи. У 1890-х рр. вузол щороку від­вантажував до порт. міст і у пн. напрямку бл. 600 тис. пудів, 1913 — 5 млн пудів (у тому ж році отримано 2 млн пудів різних товарів) зерна. Одночасно побл. станції на землях, орендованих у поміщиків Осипових, виникло невелике с-ще залізничників Осипове (нині центр З.). 1886 у ньому було 24 приват. будинки, 6 торг. лавок, мешкало 143 особи. На межі 19 і 20 ст. на Пд. від станції (також на землях, взятих в оренду) засн. с-ще Ліницьке (пізніше — Наталівка, Козьми). 1913 в Осиповому та Ліницькому налічувалося бл. 6 тис. осіб. До поч. 20 ст. станція стала важливим торг. пунктом і одним з найбільших ринків робочої сили на Пд. Рос. імперії. У 1910-х рр. від­крито контори 3-х акц. банків, Товариство взаєм. кредиту (першочерг. оборот склав 8 млн крб), знач. роз­витку набули деревооб­роб. та ін. ліс. промисли. Від 1880-х рр. в Осиповому функціонували залізнична лікарня та двокласне залізничне училище. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Стратег. значе­н­ня З. як транс­порт. вузла зумовило особливо жорсткий характер зі­ткнень ворогуючих сторін. Від 1923 — райцентр Олександрій., від 1925 — Зіновʼєв. округи. У цей період до нього при­єд­нано с. Хвощевате. Від 1930 — смт, від 1938 — місто рай., від 1939 — обл. значе­н­ня. Від 1932 — у складі Одес., від 1937 — Микол., від 1939 — Кіровогр. обл. 1938 у З. мешкало 14,6 тис. осіб. Жит. за­знали сталін. ре­пресій. Від 5 серпня 1941 до 9 грудня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Знамʼянщина — один із центрів партизан. руху у Кіровогр. обл. Нині 60 % жит. З. працюють на 16-ти під­приємствах залізнич. транс­порту, зокрема локомотив. та вагон. депо, ст. Знамʼянка, колійно-машин. станції № 63. У місті також діють ВАТ «Пуансон», ТОВи — «Агро­продукт», «Геоід», «ЛКС-Індастрі», «АСТІ–Знамʼян. елеватор», «Екобіо­фарм», приватне під­приємство «Орбіта», колективне під­приємство «Знамʼян. міська друкарня». У З. — 5 заг.-осв. шкіл, заг.-осв. школа-ліцей, між­шкіл. навч.-вироб. комбінат, школа-інтернат для дітей з наслідками поліомієліту та церебрал. паралічу, 7 дитсадків, ПТУ, тех. ліцей; центр. рай. лікарня, залізнична лікарня; 5 б-к, Знамʼянський міський крає­знавчий музей, музей історії локомотив. депо, Палац культури, муз. школа; ДЮСШ; від­діл. 6-ти банків. Реліг. громади: 3 — УПЦ МП, 2 — УПЦ КП, 1 — УАПЦ, 3 — євангел. християн-баптистів, 3 — християн віри євангельської, 1 — свідків Єгови, 1 — адвентистів сьомого дня. Виходить міська г. «Знамʼянські вісті» (гол. ред. — поет А. За­гравенко), працює міська телерадіокомпанія. У міському парку від­починку зростають 300–400-літні дуби (памʼятки природи місц. значе­н­ня). Побл. міста роз­копано скіф. курган, у якому зна­йдено золоті прикраси. Встановлено погру­д­дя Т. Шевченка, обеліск воїнам-знамʼянчанам, які загинули під час 2-ї світової війни, памʼятні знаки ліквідаторам аварії на ЧАЕС, «Паровоз ЕУ 683-21» (який прибув уперше в післявоєн­ні роки 22 грудня 1943), «Танк Т-34», воїнам-афганцям, жертвам голодомору і політ. ре­пресій. Серед видат. уродженців — вчені фахівець у галузі металургії А. Точинський, гірничий інженер І. Іванов, фахівці у галузі механіки В. Аністратенко, А. Моргаєвський, історик І. Коломійченко, лікар-педіатр Р. Дякова; письмен­ник В. Товстоніс; живописець Б. Єгоров, художник театру, засл. художник УРСР Л. Писаренко; актори нар. арт. УРСР Н. Білецька-Буга­йова, засл. арт. України В. Макаренко; Герої Рад. Союзу О. Осадчий і П. Філоненко. У З. працював лікарем А. В. Лисенко, брат композитора М. В. Лисенка. За твор. допомогою М. Старицького (написав тут драму з нар. побуту «Без світу») він 1898 організував з робітників станції і депо аматор. муз.-драм. гурток. У місті минули дит. роки спів­ака, нар. арт. РФ Є. Кибкала, актриси, засл. арт. УРСР Л. Литовки, композитора, засл. діяча мистецтв України В. Зубицького. Тут бував польс. письмен­ник Я. Івашкевич.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю