Західний Буг — Енциклопедія Сучасної України

Західний Буг

ЗА́ХІДНИЙ БУГ – річка, територія басейну якої знаходиться в межах України, Білорусі та Польщі (де називається Буг), ліва притока р. Нарев (басейн Вісли). На тер. Польщі З. Б. впадає в р. Нарев у Зеґжин. водосховищі, що є джерелом водопостачання Варшави. До 1962 Нарев вважали притокою З. Б. Довж. 772 км (зокрема у межах України – 401 км), пл. бас. 39,4 тис. км2 (разом з р. Нарев – 73,5 тис. км2; зокрема у межах України – 10,1 тис. км2). Верхів’я З. Б. знаходиться на тер. Гол. Європ. вододілу Балтій. і Чорного морів. Формування водних ресурсів річки починається на тер. України з Верхобуз. пасма Поділ. горбогір’я – у Колтів. котловині побл. с. Верхобуж Золочів. р-ну Львів. обл. Протікаючи у пн. напрямку, З. Б. перетинає заболочену рівнину Малого Полісся, а нижче м. Червоноград (Львів. обл.) – зх. частину Волин. височини. Згодом вниз за течією, на відтинку 184,8 км З. Б. утворює природ. держ. кордон між Україною і Респ. Польща. За межами України, упродовж 178,2 км річка є природ. держ. кордоном між Респ. Білорусь та Респ. Польща. У верхів’ї долина терасована (шир. 1–3 км); заплава заболочена, є стариці. Річище звивисте (завширшки 8–15 м); на окремих ділянках каналізоване. У серед. течії шир. долини 3–4 км, заплава маловиразна. Шир. річища 40 м. Швидкість течії 0,3–0,6 м/сек. Нижче долина З. Б. звужується до 1,0–1,5 км, пересічна шир. річища становить 50–75 м, на окремих ділянках досягає 100 м і більше. Швидкість течії 0,1–0,2 м/сек. Похил річки 0,3 м/км. Гол. притоки: ліві – Полтва, Рата, Солокія, Кшна (Польща); праві – Золочівка, Луга, Мухавець (Білорусь). У бас. З. Б. налічується понад 80 озер (тер. Волин. обл.). Серед них виділяють групу Шацьких озер (39 озер), найбільшим з яких є оз. Світязь. На З. Б. споруджено низку водосховищ, найбільше з яких – Добротвірське (для потреб Добротвірської теплової електростанції). Є бл. 600 ставків (використовують для тех. та госп.-побут. потреб, рекреації). Для гідрол. режиму З. Б. характерні яскраво виражена весняна повінь (1-а декада березня) та низькі літньо-осіння (кін. травня–жовтень–листопад) і зимова (3-я декада листопада – 1-а декада грудня) межені, що порушуються літніми і зимовими паводками. Льодостав триває від кін. грудня до кін. березня. Середньорічна витрата води побл. м. Кам’янка-Бузька (Львів. обл.) становить 15,1 м3/сек., макс. – 222 м3/сек. Відповідно середньорічна витрата води З. Б. на тер. Польщі – 54,5 м3/сек. (м. Влодава побл. кордону з Україною і Білоруссю), 157 м3/сек. (м. Вишків побл. гирла). Вода гідрокарбонатна кальцієва з мінералізацією: весною – 497 мг/дм3, влітку – 518, взимку – 573. Середньоріч. водний стік З. Б. з тер. України і Польщі на кордоні з Білоруссю становить 1651 млн м3, іонний стік – 857 тис. т/рік (93 % – з тер. України, 7 % – Польщі). Гідрол. пости в Україні – побл. с. Сасів Золочів. р-ну Львів. обл. (від 1888), м. Кам’янка-Бузька (від 1944), м. Сокаль Львів. обл. (1957–88), с. Литовеж Іваниц. р-ну Волин. обл. (від 1980). Дніпров.-Бузьким каналом З. Б. сполучений з Прип’яттю, системою каналів – з бас. Німану (судноплавний у нижній течії). На З. Б. на тер. України – м. Буськ, Кам’янка-Бузька, Червоноград, Сокаль (усі – Львів. обл.), Устилуг (Володимир-Волин. р-н Волин. обл.); на тер. Білорусі – м. Брест.

Літ.: Charakterystyka wod granicznego odcinka rzeki Bug w latach 1990–1996. Chelm, 1997; Забокрицька М. Р., Хільчевський В. К., Манченко А. П. Гідроекологічний стан басейну Західного Бугу на території України. К., 2006.

М. Р. Забокрицька, В. К. Хільчевський


Покликання на статтю
М. Р. Забокрицька, В. К. Хільчевський . Західний Буг // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=16392 (дата звернення: 17.04.2021)