Західний Володимир Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Західний Володимир Миколайович

ЗА́ХІДНИЙ Володимир Миколайович (справж. – Гладкий; 26. 08. 1908, с. Троянівка, нині Гусятин. р-ну Терноп. обл. – 18. 11. 1977, Москва, похов. у Києві) – журналіст і перекладач. Чл. КПЗУ. Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Навч. у Терноп. укр. г-зії. У серед. 1920-х рр. нелегально перейшов польс.-рад. кордон, щоб уникнути арешту. Працював 1927–34 (з перервою) у Вінниці в ред. г. «Червоний край», «Більшовицька правда». Примус. колективізація та штуч. голодомор 1932–33 спричинили зміну світогляду З. Восени 1934 у Польщі заарешт. як розвідник. На суді у Львові йому винесено смерт. вирок, який перед стратою замінено довіч. ув’язненням. У повоєнні роки З. працював у ред. г. «Радянська Україна», у вид-ві «Радянська школа», згодом – дир. Київ. експерим. худож. комбінату. Наприкінці 1950-х рр. – на розвідув. роботі в Зх. Німеччині. Автор худож. перекладів. З польс. переклав оповідання «Чотирнадцята частина (Картина з міського життя)» Е. Ожешко (опубл. у зб. «Еліза Ожешко: Повісті. Оповідання», К., 1952; разом з Ю. Назаренком), роман «Родина Яворів» В. Маха (К., 1953), повість «Павині пера» (разом з Ю. Назаренком) і трагедію «Юліус і Етель» (обидві – Київ, 1955) Л. Кручковського, повість «Хлопчина з Сальських степів» (К., 1965) І. Неверлі; з нім. – соц. комедію «Терміново шукаю Шекспіра» Г. Кіппгардта (К., 1957; разом із Н. Фірселем) та ін.

Літ.: Держко І. Західний Володимир Миколайович // Укр. журналістика в іменах. Л., 2007. Вип. 14.

Б. В. Хоменко

Стаття оновлена: 2010