Західноукраїнська народно-революційна організація

ЗАХІДНОУКРАЇ́НСЬКА НАРО́ДНО-РЕВОЛЮЦІ́ЙНА ОРГАНІЗА́ЦІЯ — кон­спіративне військово-політичне обʼ­єд­на­н­ня. Засн. 1925 в Ужгороді групою військ. емі­грантів на чолі з О. Думіним на базі Зх.-укр. нар.-рев. організації, що діяла у структурі уряду ЗУНР і під­тримувала Є. Петрушевича. Причиною створе­н­ня організації стали глибокі роз­біжності між кер. УВО Є. Коновальцем і Є. Петрушевичем щодо майбут. боротьби за незалежність України. Організаційно оформилася 1926 у Берліні. Про­грама і статут перед­бачали консолідацію укр. нації у боротьбі з польс. окупац. владою, ви­знавали правомірність за­стосува­н­ня терорист. методів. З. н.-р. о. мала радянофіл. спрямува­н­ня, ви­ступала проти угодов. політики УНДО і радикал. — УВО та за при­єд­на­н­ня Зх. України до УСРР, мала мережу осередків для здійсне­н­ня саботаж. акцій (пере­важно на Покут­ті). Видавала г. «Український революціонер» (1925–29), «Журнал ЗУНРО». У квітні 1928 на т. зв. Львів. процесі засуджено 15 її чл., серед яких були двоє синів В. Стефаника. 1929 ліквідована.

Завантажити статтю