Заянчківський Іван Пилипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Заянчківський Іван Пилипович

ЗАЯНЧКІ́ВСЬКИЙ Іван Пилипович (26. 01(08. 02). 1917, с. Руде Село, нині Володар. р-ну Київ. обл. – 25. 05. 2010, м. Уфа, Башкортостан, РФ) – біолог-зоолог, ветеринарний лікар, письменник. Брат Д. Заянчківського. Д-р вет. н. (1962), проф. (1963), почес. акад. АН Респ. Башкортостан (1995). Засл. діяч н. РРФСР (1977) і Башкир. АРСР (1979). Держ. нагороди СРСР. Закін. робітн. ф-т Київ. ін-ту цукр. пром-сті (1935), біол. ф-т Воронез. ун-ту (РФ, 1941), вет. ф-т Узб. с.-г. ін-ту (м. Самарканд, 1943). Працював 1936–37 в Уман. краєзнав. музеї (нині Черкас. обл.), де віднайшов 16 листів (1859–63) П. Куліша до матері М. Гоголя, зокрема з описом похорону Т. Шевченка. Згодом – вет. лікар у Самарканді, на Уралі, Донбасі. Очолював каф. акушерства Троїц. вет. ін-ту (Челябін. обл., 1950–59), ветеринарії, зоогігієни та зоології Рязан. с.-г. ін-ту (1959–64), акушерства і хірургії Башкир. аграр. ун-ту (Уфа, 1964–97; усі – РФ). Наук. дослідж. у галузях зоології, деонтології, вет. акушерства і гінекології (зокрема фізіологія та патологія вагітності, лікування хвороб новонароджених, розмноження, штучне запліднення та профілактика безплідності с.-г. тварин). Один із перших в СРСР розробляв питання профес. етики та деонтології у ветеринарії. Брав участь у підготовці вид. «Красная книга Башкирской АССР» (Уфа, 1984; 1987). Автор наук. і наук.-популяр. книг про життя й поведінку тварин, переклад. багатьма мовами.

Пр.: Задержание последа и послеродовые заболевания у коров. Москва, 1964; Ветеринарное акушерство, гинекология и искусственное осеменение сельскохозяйственных животных. Москва; Ленинград, 1967; Об этике ветеринарного специалиста. Уфа, 1968; Деонтология в ветеринарном акушерстве и гинекологии. Уфа; Ульяновск, 1977.

Тв.: Занимательная зоология. Челябинск, 1955; Враги наших врагов. Москва, 1967; Звери начеку: Органы чувств и поведение животных. Москва, 1974; Говорящие птицы. Уфа, 1981; Памятники животным. К., 1983; Животные, приметы и предрассудки. Москва, 1991; укр. перекл. – Спадщина і спадкоємці. К., 1976; Вороги наших ворогів. К., 1981; Пастухи та артисти. К., 1981; Живі барометри, компаси, сейсмографи. К., 1986; Вірні помічники, справжні друзі. К., 1988.

Літ.: Речмедин А. Братья Заянчковские: Судьбы и книги. В., 2008.

А. М. Подолинний, Ю. І. Заянчківський

Стаття оновлена: 2010