КРИЧЕ́ВСЬКИЙ Василь Григорович (29. 12. 1872(10. 01. 1873), за іншими даними — 31. 12. 1872(12. 01. 1873), с. Ворожба, нині Лебединського р-ну Сумської обл. — 15. 11. 1952, Каракас, пере­похований 1975 у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джер­сі, США) — архітектор, графік, живописець, художник театру і кіно, колекціонер і дослідник народного мистецтва. Брат Федора, батько Ва­­силя, Миколи Кричевських та Г. Кричевської-Лінде, дід К. Кри­чевської-Росандич. Доктор мистецтво­знавства (1939), професор (1917). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1940). Дійсний член секції мистецтв (1922) та Всеукраїнського археологічного комітету (1925) ВУАН. Почесний член УВАН і АМ у США (1945). Закінчив Харківське технічно-залізничне училище (1889), від­відував лекції у Харківському університеті. Мистецтву на­вчався само­стійно. Працював у Хар­кові під керівництвом С. Загоскіна (1889–91) та О. Бе­­кетова (1898–1903). Один із фундаторів і професор Української академії мистецтв (1917), архітектурного і художнього ін­ститутів (1922–25, 1928–41) у Києві, Одеського художнього політехнікуму (1927–28) і Вищої образотворчої студії у Львові (1943–44, одночасно — ректор); 1918–19 — директор Миргородського художньо-промислового ін­ституту (нині Полтавської обл.).

Від 1944 — на еміграції в Австрії та Франції, від 1948 — у Венесуелі. Від 1897 — учасник мистецьких ви­ставок у Харкові, Санкт-Петербурзі, Полтаві, Києві, Берліні, Парижі, Брюс­селі, Празі, Тбілісі, Варшаві, Лондоні, Вашингтоні, Торонто, Каракасі, Філадельфії, Нью-Йорку. Персональні — у Києві (1903, 1910, 1935, 1940–41), Одесі (1940), посмертні — у Нью-Йор­ку (1953, 1962, 1972–73) та Філадельфії (1974). Творчість К. мала основоположне значе­н­ня для еволюції українського мистецтва 20 ст. Для робіт К. характерні оригінальність, своєрідність у трактуван­ні національного на сучасний лад. Проектом будинку Полтавського земства (1903–07) започаткував український архітектурний стиль (традиційні архітектурні форми і деталі, оздобле­н­ня поліхромною керамікою з прадавніх орнаментальних мотивів). У будівництві споруд різноманітного при­значе­н­ня для різних регіонів України по­єд­нував раціоналізм нового часу з народними традиціями. 1911 започаткував модерне оформле­н­ня українських книжок і періодичних ви­дань, екслібрисів, друкарських знаків. Блискуче вирішував дизайн та естетичне наповне­н­ня книг. Для його обкладинок характерна продумана композиція; за­стосовував українські візерунки зі шрифтовими елементами. Широко використовував спадщину української орнаментики (символи, ритміку, стилізацію, роз­маїтість мотивів) у державних гербах і паперах, марках та банкнотах УНР.

Оригінально вирішив герби із зображе­н­ням тризуба в орнаментальному вінку. Живописним композиціям К. властиві ім­пресіоністична манера, чіткий лапідарний рисунок, декоративний малюнок з українським локальним колоритом. Національною самобутністю, глибоким зна­н­ням народного життя й побуту по­значені декорації для театру М. Садовського, оформле­н­ня українських фільмів. К. — перший художник кіно, яке разом з О. Довженком вивів на європейський рівень. Творчість К. присвячена архітектурі й пластичному мистецтву. Мас­штабністю та багато­гран­ністю творчої натури він нагадує мистців італійського Від­родже­н­ня. У багатьох царинах української культури йому належить роль першовід­кривача. Пластичні твори К. уві­йшли в ан­нали українського мистецтва і є гордістю українського народу. Автор праць про український народний орнамент, моно­графії «Українське народне мистецтво» (не опубліковано); а також статей, зокрема «Ро­зумі­н­ня українського стилю» // «Сяйво», 1914, № 3; «Хроніка–2000», 1994, № 1–2; «ОМ», 2000, № 3–4; «Архітектура доби» // «Червоний шлях», 1928, № 3; «До художнього оформле­н­ня будинку Т. Шевченка» // «Глобус», 1928, № 5; «Заповід­ник Т. Г. Шевченка в Каневі» // «Архітектура Радянської України», 1938, № 3 (спів­автор); «Нарбут в Українській академії мистецтв» // «ОМ», 1997, № 1, 2. У Києві 1998 К. встановлено меморіальну дошку (скульптор Ю. Багалика, архітектор Р. Кухаренко). У Національному музеї-заповід­нику українського гончарства (смт Опішня Зіньківського р-ну Полтавської обл.) 2013 від­крито Музей мистецтв родини Кричевських. Державній спеціалізованій художній школі-інтернату «Колегіум мистецтв у Опішному» 2014 присвоєно імʼя К. Окремі роботи зберігаються в НХМ, Національному музеї у Львові, Полтавському художньому і крає­знавчому музеях, Одеському, Сімферопольському, Харківському, Лебединському (Сумської обл.) художніх музеях, Шевченківському національному заповід­нику в Каневі (Черкаської обл.), Українському музеї у Нью-Йорку, музеях Канади.