Заячківський Йосиф-Іван - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Заячківський Йосиф-Іван

ЗАЯЧКІ́ВСЬКИЙ Йосиф-Іван (14. 06. 1889, с. Білобожниця, нині Чортків. р-ну Терноп. обл. – 20. 03. 1952, м. Мерано, Італія, похов. у Римі) – церковний діяч УГКЦ. Закін. новіціат ЧСВВ у Крехів. монастирі (нині Жовків. р-н Львів. обл.; 1911), студіював філософію у Лаврів. монастирі (нині Луцький р-н Волин. обл.), навч. у Григоріан. ун-ті в Римі (1914–15). У липні 1917 одержав ієрей. свячення. Від 1920 – ігумен Добромил. монастиря (нині Старосамбір. р-н Львів. обл.), водночас прокуратор Буків. монастиря (нині Луцький р-н) та секр. провінції Найсвятішого Спасителя у Галичині; від 1926 – ігумен Дрогоб. монастиря (Львів. обл.). 1931 обраний ген. секр. і економом Гол. управи ЧСВВ у Львові. У листопаді того ж року виїхав до Риму, де продовжував виконувати свої обов’язки. Працював також у комісіях кодифікації сх. права і видання літург. книг, консультантом Літург. секції при Священ. конгрегації для Сх. Церков. Від 1946 – проректор, від 1948 – ректор Укр. папської колегії св. Йосафата у Римі. Автор низки статей у ж. «Місіонар», «Поступ» на літург. та правничі теми.

О. А. Баб’як

Стаття оновлена: 2010